Олександр Семенович Іванченко - Дорогами Маклая

Довідавшись, що Маклай за рік склав у Гейдельберзі екзамени за повні два факультети, а отже, має надзвичайні здібності до наук, Лев Ілліч Мечников й запропонував йому здійснити такий поворот у поглядах на раси. Він сам би присвятив цьому решту свого життя, але був тяжкохворий і не вірив, що цієї решти стачить для такої величезної справи. Тому, побачивши в молодому Маклаєві, окрім виняткової обдарованості, ще й палку готовність боротися за світову справедливість, передовірив йому те, за що, наслідуючи Гарібальді, самовіддано почав боротися сам. Він подарував своєму співвітчизникові ідею, яка обіцяла Маклаєві безсмертя, а Росії — здійснення великої місії сущого гуманізму.

— Це дуже добре, — сказав Лев Ілліч Маклаєві в Ієні, — що ви так швидко озброїлися філософією й правом. Вам у майбутньому вони будуть дуже до речі. Тепер, якщо ви такими темпами вивчите медицину й порівняльну анатомію, а також для підстраховки, скажімо, зоологію, то через три-чотири роки ви будете готові до бою. Вам треба поспішати, поки на світі ще є місця, не рушені білою людиною. Незабаром їх не лишиться зовсім, і тоді боротися з полігенізмом стане значно важче, бо ви не знайдете людей, не зачеплених нашою цивілізацією, щоб порівняти їх з нами. Для цього вам потрібна раса без будь-яких домішок і впливів. Так би мовити, раса первісно одвічна. Може, окрім папуасів Нової Гвінеї, іншої такої на нашій планеті вже й не лишилося. Тож поспішайте, мій друже. І ще одне. Повернутися в Росію вам треба неодмінно, щоб за вашою спиною потім була держава, а не ви сам по собі. З вашими успіхами в науках, гадаю, зробити це буде неважко. Постарайтеся завести друзів серед німецьких учених світил, які дали б вам поважні рекомендаційні листи до таких людей, як академік Бер чи керуючий Географічним товариством адмірал Літке. Я ж, із свого боку, відрекомендую нас королеві румунській Єлизаветі[44], а через неї — великій княгині Єлені Павлівні, у якої щочетверга збирається весь вищий світ Петербурга. І буває престолонаслідник — майбутній Олександр Третій. Якщо ви при нагоді проллєте бальзам на його русофільську душу, то за це вам неодмінно віддячать. Тут не треба надто комизитися, будьте дипломатом.

Важко точно сказати, що Маклай відповів Леву Іллічу, але коли вже поради Мечникова потім стали програмою його життя, то тут двох думок бути не може. Ось, виявляється, нащо знадобилося Маклаєві міняти університети і закінчувати їх так поспішливо. Він цілеспрямовано готував себе до майбутньої боротьби з полігенізмом і, Як радив йому Лев Мечников, водночас вивчав зоологію, де, як він гадав, можна швидко утвердити своє ім'я. З цією метою, закінчивши Ієнський університет, він їде на практику до Антона Дорна — відомого німецького натураліста, який створив першу в світі морську біологічну станцію в Неаполітанській затоці. Потім, вивчаючи арабську мову, Переодягається в араба і, вдаючи прочанина, який прошкує в Мекку, вирушає до Аравії, на береги Червоного моря, де вивчає порівняльну анатомію різних риб та пише велику монографію «Матеріали з порівняльної неврології хребетних», яку, повернувшись в Ієну, готує до друку і 1870 року друкує в Лейпцігу окремим виданням. В учених колах Німеччини її, одразу ж примітили й зустріли з великим інтересом. Маклаєві охоче дали свої рекомендаційні листи такі світила природничих наук, як Бруно Гільденбрандт, Карл Гегенбауер, Ерист Геккель і навіть заморський Томас Гекслі, з яким Маклай зустрічавсь у Лондоні, куди спеціально для цього їздив. Там, на туманному острові, він хотів побачитися і з Дарвіном, але до великого старця його просто не пустили, посилаючись на те, що вчений нездужає і велів нікого не приймати.

Що ж, тепер можна було обійтися й без Дарвіна. Охоронних листів Маклай мав уже досить, у тому числі й лист румунської королеви до великої російської княгині. Так уже склалося, що саме в той час королева гостювала в Тургенєва у сусідньому з Ієною Веймарі. Там Лев Мечников, який усі ці роки не випускав Міаклая з поля свого зору, і відрекомендував його їй, познайомивши воднораз нашого героя і з Тургенєвим, від якого той довідався, що в Москві незабаром має відбутися з'їзд лікарів і природодослідників, у підготовці якого бере активну участь відома меценатка й наближена фрейліна Єлени Павлівни баронеса Едіта Федорівна Раден. Іван Сергійович Тургенєв добре її знав і радив Маклаєві звертатися до Єлени Павлівни не безпосередньо, а через неї, баронесу Раден, яка обдарованих молодих людей дуже заохочувала.

І знову ж таки важко сказати, з яким настроєм повертався Маклай до Росії. Принаймні їхати прямо в Петербург, де його одразу, не зважаючи ні на що, могли заарештувати, він, хоч і мав вагомі рекомендації, не наважився. Зійшов з пароплава в Одесі і, дарма що багато років не бачив рідних та близьких, вирядився в тривалу подорож уздовж берегів Криму й далі до Дону й Волги. Вивчаючи Чорноморські береги Криму й Азова, Маклай шукав місця для майбутніх морських біологічних станцій, таких, як у Неаполі створив Антон Дорн. Шукав, щоб виступити ініціатором їх на московському з'їзді лікарів і природодослідників[45], відкриття якого за часом приблизно збігалось із закінченням його мандрівки по півдню Росії.

Він так угадав, що прибув у Москву якраз коли відкривався з'їзд і того ж дня відрекомендувався баронесі Раден, яка була тут як одна з організаторів з'їзду. Таким чином, на з'їзд Маклая делегувала сама фрейліна великої княгині Єлени Павлівни і одразу взяла його під свою опічку. Причому поширила її так далеко, що після з'їзду привезла Маклая в Петербург, просто в Михайлівський палац, де він користувався гостинністю Єлени Павлівни понад два тижні, встигнувши за цей час познайомитися з багатьма стовпами тодішнього вищого світу, в тому числі і з цесаревичем Олександром.

І ось тут ми підходимо до цікавої подробиці, чому вся родина Миклух після повернення Миколи