Йосип Васильович Турянський - Доктор Серафікус. Поза межами болю

повість-поема, як її назвав сам митець. Усі ці дефініції мають право на існування, адже твір має, як уже згадувалось, реалістичну основу, написаний ритмізованою прозою, а співіснування ліричного та епічного начал, введення в текст безпосередньо пісні, драматизація оповіді пояснюють авторське визначення жанру. Подібне поєднання глибокого ліризму і всеохоплюючого пафосу відносить повість-поему О. Турянського до кращих зразків експресіоністичної прози.

Серед інших ознак експресіонізму можна виділити суб’єктивізацію оповіді, оскільки наратор є й одним із учасників подій, і виражає погляди й думки власне автора; зацікавленість глибинними психічними процесами дійових осіб; трагічне світосприйняття і боротьба з долею, навіть в усвідомленні неминучості поразки. Герої ніби стають схемами («тінями»), що розкривають певну ідею. Усе, що про них відомо, – це лише окремі моменти минулого життя, які вплинули безпосередньо на їх теперішній душевний стан. Натомість війна персоніфікується, набуває масштабів живої істоти, тієї зловісної природи, що чатує на блукальців і несе їм загибель. Заперечуються будь-які цінності цивілізованого світу: марними є культурні надбання, непотрібними стають гроші, сміховинними видаються світські розваги тощо. Проте залишаються звичайні загальнолюдські категорії, що надають сенсу існуванню, не дають втомленим душам зійти у небуття. До останніх автор відносить почуття дружби, людяність, милосердя, любов. Саме любов до своїх близьких, надія на зустріч із ними допомогли вижити головному героєві Оглядівському.

Для надання експресивності своїй оповіді О. Турянський використовує також мовно-стилістичні та графічні засоби: численні оксюморони, інверсії, ритм, три крапки, тире тощо. Сам сюжет деформується, розпадається на численну кількість епізодів, сповнених ліричних відступів, які, немов у калейдоскопі, у різних ракурсах розкривають глибинну сутність події, служать вираженню емоцій.

І все ж твір значною мірою синтетичний, адже автор вводить у текст декадентські мотиви смерті, божевілля, численні марення й жахливі картини реальності для підсилення експресії; властиві імпресіонізмові «потік свідомості», відображення людського внутрішнього світу на тлі природного пейзажу тощо; постійно ставить героїв у «межові ситуації», і таким чином примушує їх робити власний екзистенційний вибір, перевіряти, коли прийде межа їх стражданням, і т. д. Подібний синтетичний характер повісті-поеми О. Турянського «Поза межами болю» робить її справжнім зразком модерністської літератури і визначає її художньо-естетичну вартісність.

Тож знайомство із творами В. Домонтовича й О. Турянського, які значно розширили межі української літератури, дозволить читачеві більше дізнатися про ідейно-художні відкриття в царині мистецтва слова початку ХХ ст.

А. В. Землянська

Примітки

1

Роман було написано в 1928—1929 роках. У 1940-х автор його переробив, і вперше твір вийшов друком аж у 1947 р., в Німеччині.

2

«Мythologisches Lеxikon» – «Міфологічний словник» (нім.).

3

Мікенські розкопини – круті ущелини, що відокремлювали від інших навколишніх схилів пагорб, на якому розташовувалось давнє місто Мікени, що було центром мікенської культури, а згодом – грецької цивілізації.

4

Збірник УАН – видання історико-філологічного відділу Української академії наук (тепер – Національна академія наук України).

5

Малюнок доби палеоліту – зображення на стінах печер, зроблені за часів найдавнішого періоду людського суспільства – кам’яної доби.

6

Оріньякська стоянка Реб’єр – стоянка давніх людей доби пізнього палеоліту, що отримала назву за розкопками у печері Оріньяк у Франції.

7

Мадленська культура – культура доби пізнього палеоліту, розповсюджена на території Західної Європи. Згаданий у творі танець сарни, що імітує полювання на цю тварину, відображає основний вид діяльності носіїв цієї культури.

8

Рефлексологія – напрямок російської та радянської психології в першій половині XX ст., спроба об’єктивного дослідження поведінки людини і тварин.

9

Експресіонізм – літературно-мистецька течія авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ ст. як реакція на світові катаклізми, дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини тощо.

10

Taedium libelli – відраза до книг (лат.).

11

ІНО – Інститут народної освіти.

12

МЮД – Міжнародний юнацький день.

13

Гомункулус – в алхімії – людиноподібна істота, яку можна створити штучно.

14

Легенди про Фауста – оповіді про доктора-чорнокнижника Йоганна Фауста, що жив у першій пол. XVI ст. в Німеччині, якому присвячено численну кількість творів європейської літератури. Один із найвідоміших – однойменна трагедія Й. В. Ґете. Саме в ній розповідається про створення гомункулуса учнем Фауста, Вагнером. Доля штучної істоти є пересторогою для самого доктора Фауста, адже прагнення досягти «абсолюту» обов’язково супроводжується втратою «відносного», зокрема людського життя. У переносному сенсі це стосується й Доктора Серафікуса. Закрившись у власному обмеженому світі, спрямованому на заняття наукою, він утрачав зв’язок із реальним існуванням, марнуючи таким чином своє життя.

15

Планк Макс Карл Ернст Людвиг (1858—1947) – німецький фізик-теоретик, основоположник квантової фізики.

16

Фабр Жан Анрі (1823—1915) – французький ентомолог та письменник.

17

Ейдетичні смисли – суб’єктивні образні уявлення предметів або предметних композицій, які певний час зберігаються після припинення їх безпосереднього сприйняття.

18

«Archiv für klassische Altertümer» – «Архів класичної старовини» (нім.).

19

Віламовіц-Мюллендорф Ульріх фон (1848—1931) – видатний німецький філолог.

20

Фрезер Джеймс Джордж (1854—1941) – британський релігієзнавець, антрополог, етнолог, культуролог, фольклорист та історик релігії. У його 12-томній праці «Золота гілка» систематизовано фактичний матеріал із первісної магії, міфології, тотемізму, анімізму, табу, релігійних вірувань, фольклору і звичаїв різних народів.

21

Конструктивізм – авангардистська течія, що зародилася в архітектурі й поширилася на інші види мистецтва у 1920-х – на початку 1930-х років. Характеризується суворістю, геометризмом, доцільністю й економністю засобів, лаконічністю форм і монолітністю зовнішнього вигляду. В умовах поєднання мистецької творчості з виробництвом конструктивізм відкидає практично не вмотивовану декоративність та схематизує мову мистецтва.

22

The Collиge de France – один із найпрестижніших вищих навчальних закладів Франції.

23

Борлак – кадик (розм.).

24

Епікурейство – давньогрецьке філософське вчення, за яким щастя людини полягає у задоволенні життєвих потреб, розумної насолоди та спокої. Назване за ім’ям засновника – античного філософа Епікура.

25

Емпіризм – філософське вчення, що за основу пізнання вважає чуттєвий досвід.

26

Позитивізм – філософський напрям, який заперечує пізнавальну цінність теоретичного мислення і визнає лише те знання, що не виходить за межі фактів і має практичне застосування.

27

Циклоп – одноокий велетень із давньогрецьких міфів, що відзначається надзвичайною силою і спритністю.

28

Церобкооп –