Бернард Шоу - Вибрані твори. Том III

Сер Патрік. Прощавайте, прощавайте!

Ріджон. Приходьте коли-небудь на цьому тижні, разом поснідаємо.

Бленкінсоп. Не маю змоги, любий мій; тоді цілий тиждень я не матиму за що снідати. Але дуже вам вдячний!

Ріджон (зворушений бідністю Бленкінсопа). Чи міг би я чимось допомогти вам?

Бленкінсоп. Ну, а чи не маєте ви старого фрака, щоб приділити? Бачите, те, що для вас було б застаре, мені буде нове! Згадайте при нагоді, як переглядатимете свій гардероб. Прощавайте! (Мерщій виходить).

Ріджон (дивиться йому вслід). Бідний чолов’яга! (Повертається до сера Патріка). Так от через що вони зробили мене лицарем! І це медична професія!

Сер Патрік. І дуже добра професія до того ж, юначе. Коли знатимете те, що знаю я про неуцтво та марновірство пацієнтів, ви дивуватиметесь, як це ми не були вдвоє гірші.

Ріджон. Ми ж не лікарі, а зграя змовників.

Сер Патрік. Усі спеціальності змовницькі проти обивателя. А ми ж не можемо всі бути такі генії, як ви. Кожен дурень може захворіти; але не кожен дурень може бути за путнього лікаря; дуже мало і лікарів, що могли б заступити тих, що зійшли вже з кону. Та коли вже правду говорити, ви знаєте — Блумфілд Боннінґтон людей убив менше, як ви.

Ріджон. О, дуже ймовірно! Але він справді повинен знати різницю між прищепленням та антитоксином. Сприяйте фагоцитам! Прищеплення зовсім не впливає на фагоцитів. Він ніде не має рації. Дати йому в руки слоїк сироватки — убивство, просто вбивство!

Еммі (повертаючись). Ну, сер Патріку! Чи довго ще триматимете коней, щоб чекали отам вас запряжені?

Сер Патрік. А що вам до того, старе опудало?

Еммі. Ну, ходімо, ходімо! І, будь ласка, не прискайте на мене! Коллі зараз треба сідати до праці.

Ріджон. Поводьте себе, як слід, Еммі! Ідіть собі геть.

Еммі. О, я знала, як себе поводити, ще перш ніж вас цього не навчила. Я знаю, які ті лікарі: сидять собі та теревенять про свої справи, коли їм треба бути зі своїми нещасними пацієнтами. Я також знаю і вдачу коней, сер Патріку. Я вихована була в селі. Тепер, будьте ласкаві, ходімо.

Сер Патрік. Ну, гаразд, гаразд. Прощавайте, Коллі! (Він ляскає Ріджона по плечі й виходить, на хвилину повертається до дверей, щоб поволі оглянути Еммі й сказати з похмурим докором). Бридка стара відьма, от і все.

Еммі (страшенно обурена, кричить услід). Ви теж не дуже вродливі. (До Ріджона, ще більш обурено). Вони не виховані, гадають, що можуть говорити мені все, що хочуть; і ви їм ще й допомагаєте. Проте я їх навчу, як треба поводитись. Тепер ось що: ви приймете ту нещасну жінку чи ні?

Ріджон. Кажу ж вам у п’ятдесятий раз: я не прийму нікого. Нехай собі йде.

Еммі. Мені вже й обридло говорити, щоб вона забиралась геть. А яка користь у тім, що вона піде?

Ріджон. Мені треба розсердитись на вас, Еммі?

Еммі (ласкаво). Слухайте сюди: прийміть її хоч на хвилину, заради мене, будьте добрий! Вона дала мені півкрони. Вона думає, що життя й смерть її чоловіка залежатимуть від того, чи ви її приймете.

Ріджон. Оцінює життя свого чоловіка в півкрони.

Еммі. Ну, це все, що вона може запропонувати, бідне ягня. Інші нехлюї вважали б за ніщо й півсоверена, щоб тільки порадитись з вами. До того ж вона вам навіє добрий настрій на сьогодні, бо то добрий вчинок — її прийняти, а вона з тих, що вам подобаються.

Ріджон. Ну, вона нічого не втратила. За ті півкрони порадилась із сером Ралфом Блумфілд Боннінґтоном та Кутлером Валполем. Це вже коштує шість ґіней. Напевне, вона порадилась також із Бленкінсопом — ще інших вісімнадцять пенсів.

Еммі. Тоді, може, будете ласкаві прийняти її ради мене?

Ріджон. Ну, то пустіть її та йдіть собі геть. (Еммі виходить вдоволена, Ріджон кличе). Редпенні!

Редпенні (показується на дверях). Що саме?

Ріджон. Тут має зайти одна пацієнтка. Коли вона за п’ять хвилин не вийде, зайдіть і поквапте її, сказавши, що мене кличуть до шпиталю. Ви розумієте — вона, мабуть, захоче мене затримати надовго.

Редпенні. Гаразд. (Зникає).

Ріджон підходить до люстра й поправляє свою краватку.

Еммі (доповідає). Місіс Дюбеда.

Ріджон відходить від люстра, підходить до письмового столу.

Пані входить. Еммі виходить і причиняє двері. Ріджон, що прибирає непроникливого й доволі холодного вигляду, властивого його професії, повертаєгься до пані і рухом руки закликає сісти на канапку.

Місіс Дюбеда, безперечно, дуже принадна молода жінка. В ній в деяка грація й романтичність дикого створіння разом із великою елеґантністю та гідністю вродливої пані. Ріджон, надміру чутливий до жіночої вроди, інстинктивно зразу ж шукає захисту й тримається ще холодніш. Він помічає, що жінка одягнена дуже добре; але вона має таку статуру, на якій всяке вбрання виглядатиме дуже добре; поводиться вона з невимушеною гідністю жінки, яка ніколи за все своє життя не мучилась тими сумнівами та острахами щодо свого становища в суспільстві, які псують манери більшости жінок середнього класу. Вона висока, струнка, міцна; темне волосся зачесане просто, а не подібно до пташиного гнізда чи клоунського крила (мода тоді саме хилиталась між цими двома взірцями); очі в неї несподівано вузькі, ласкаві, темно-оксамитові, і коли вона збуджується, вони яскравіють, широко розплющуються; говорить вона з м’ягкими пориваннями й швидка в своїх рухах, в дану мить у смертельній тривозі. В руках тримає велику теку.

М-с Дюбеда (низьким благальним голосом). Лікарю...

Ріджон (коротко). Заждіть. Перш ніж почнете ви, дозвольте мені зразу ж сказати, що я нічого не можу зробити для вас. Я завантажений хворими. Я передав вам це через свою стару покоївку. Ви ж не задовольнились моєю відповіддю...

М-с Дюбеда. Як я могла задовольнитись?

Ріджон. То байдуже. Вона умовила мене, щоб я вас прийняв. Але мусите повірити мені тепер, що з усім своїм добрим бажанням я не можу взяти ще одного хворого.

М-с Дюбеда. Докторе, ви мусите врятувати мого чоловіка. Мусите. Коли я поясню вам, ви згодитесь, що мусите допомогти йому. Це не звичайний випадок, випадок, не подібний ні до якого іншого. Він не схожий ні на кого іншого в світі: о, повірте мені, він не подібний ні до кого. Я можу це довести вам. (Порпається в теці). Я принесла деякі його речі, щоб показати їх вам. І ви можете його порятувати; я пересвідчилася з газет, що можете.

Ріджон. В чому річ?