Сергій Бараєв - 100 Мініатюр , Сергій Бараєв

— Отче, я согрішив.
— В чому полягає твій гріх Сину мій? Сповідайся перед Господом своїм.
— Я перестав вірити в людство Отче. Перестав вірити в людяність. Лицемірство, обман на кожному кроці. Ненависть поміж кожної людини живе й процвітає, заздрістю дихає кожен перший... — з заплющеними очима, чоловік сидів на землі, міцно обійнявши коліна й поклавши на них голову. Очні яблука вібрували у видіннях, рот був міцно стиснутий, а зуби скреготали.

В голові знову пролунав голос Господа:
— Чого ти від Мене хочеш Сину?
— Отче, я хочу волі. ВОЛІ Отче — волі! Волі хочу більше ніж повітря. Задихаюся Отче у світі задуму Твого. Відпусти мене. Дай Боже мені можливість піти з цього життя, без наслідків для моїх дітей.
— Не можу я тебе відпустити Сину. Навіть якби на то була Моя воля. Ти маєш витримати Мій задум, інакше... Краще не випробуй. Кожен з таких як ти, несе свою долю. Світ не витримає нових потрясінь.
— Я звичайна людина — Отче. Я хочу спокою.
— Ти з тих, Хто Чує Дзвін — Сину. Тобі не можна йти раніше...

Наступної миті, мозок охопив гарячий розряд імпульсу,  засліпивши сприйняття — чоловік повалився на землю. Тіло розслабилося, з заплющених очей потекли сльози. Свідомість поринула в забуття глибокого сну.