Ольга Обська - Приречений кохати, або Надія короля Ерланда, Ольга Обська

— Його Величність буде трохи пізніше, — повідомив Арчибальд, коли процедуру знайомства було завершено. — А поки що він довірив мені відкрити засідання Ради та обговорити кілька питань.

І панове почали обговорювати. Надя старалася з усіх сил зрозуміти те, про що вони розмовляли, але її знань було недостатньо. Вирішувалися питання мит та інші аспекти торговельних відносин між східними та західними регіонами. Члени Ради статечно висловлювали ідеї, потім Арчибальд ставив на голосування найвдаліші. І хоч Надя теж мала право голосу, але й гадки не мала, яку пропозицію підтримати.

Щоразу, коли писар, що протоколював засідання, просив її озвучити своє рішення, Наді під поблажливо-зневажливі посмішки присутніх доводилося відповідати:

— Я утримуюся.

Ерланд з'явився у розпал засідання. Зайшов зібраною, чіткою, впевненою королівською брилою і миттєво заповнив своєю енергетикою весь зал. Він зайняв місце між Надею та Арчибальдом і попросив Радника коротко розповісти про перебіг засідання. Сам паралельно переглядав записи писаря. Еге, зараз побачить, як "продуктивно" Надя голосувала. І навіщо королю така Радниця, яка утримується з будь-якого питання?

— Підтримую думку більшості, — видав свій вердикт Ерланд, повертаючи протокол писарю. — Тепер ми маємо розглянути ще одне непросте питання.

Непросте? Значить, знову Наді доведеться безпомічно кліпати і утримуватися? Але, як не дивно, цього разу вона одразу зрозуміла про що мова. Ввести всіх в суть проблеми король запросив губернатора далекої гірської провінції. Той розповів, що через зливи у жителів тієї місцевості пропали сходи нового врожаю.

Члени Ради не поспішали висловлювати пропозиції, як допомогти губернатору та його підданим. Оголосити свою ідею наважився лише Арчибальд. Він запропонував виділити зі скарбниці трохи коштів на новий посівний матеріал. Загалом, запитай хтось думку Наді, вона сказала б те саме. Проте скарбник був проти. Він глянув на губернатора з милою усмішкою:

— Мілорде, минулого року ми вже виділяли вам кошти. Тоді посіви пропали через посуху. І позаминулого виділяли — тоді спостерігалася навала сарани. Ми тільки й робимо, що вливаємо у вашу провінцію кошти, а результату нуль.

Який скнара. Може, для скарбника і непогана якість — бути скупим, але ж мова йде про людей, які потрапили в біду. Проте по залу пройшов гул підтримки.

— Що ви пропонуєте? — поцікавився у Дугласа Ерланд.

— Не виділяти додаткових коштів. У скарбниці, прошу зауважити, ці витрати не передбачалися. Нехай жителі провінції нарешті усвідомлять, що їхні землі не призначені для землеробства — хай переселяються.

— Вони не підуть зі своїх земель, — похмурнів губернатор.

— Їсти захочуть — підуть, — заперечив лорд Дуглас з тією ж премилою усмішкою.

Губернатор, не в змозі дивитися на солодкувате обличчя скарбника, перевів погляд на короля:

— Ваша Величносте, мої піддані не підуть зі своїх земель, бо ці землі для нас священні. З давніх-давен з розломів каменів б'ють джерела. Вважається, що їхня вода цілюща — бадьорить і виліковує недуги. Але якщо ми покинемо ці землі, джерела зникнуть.

Лікувальні мінеральні води? Та це ж перспективніше за нафтові родовища!

Ерланд вислухав губернатора уважно і сказав:

— Що ж, голосуватимемо. Ми маємо дві думки: Радника Арчибальда — виділити кошти, і скарбника Дугласа — не виділяти. Прошу членів Ради висловитися, кого вони підтримують.

— Ваша Величносте, — Надя підвелася, — дозвольте внести на розгляд ще одну пропозицію.

На обличчях панів з'явилися уїдливі посмішки в дусі: «Куди ти лізеш у чоловічі справи, дорогенька». Але Надя не звертала уваги, у неї на ці сексистські випади вже виробився імунітет.

— Я пропоную виділити кошти…

Єхидні посмішки стали ширшими.

— …але не на новий посівний матеріал. А на будівництво водолікарні та облаштування доріг…

Використовуючи все своє красномовство та ораторські здібності, Надя розповіла про перспективи санаторно-туристичного бізнесу — про те, що провінція цілком може розквітнути, якщо почне приймати охочих відпочити та покращити здоров'я. Що перестане бути дотаційним регіоном і навпаки почне приносити дохід до скарбниці.

Ох, що діялося з обличчями панів-радників, поки Надя ораторствувала, — вони витягувалися, супилися, кривилися, вкривалися зморшками і плямами. Подобалося лордам те, що вона говорила, чи не подобалося, але було приємно, що вони переконалися — Надія не лише утримуватися вміє, і призначена Радницею Його Величності не штани протирати (тобто спідницю).

Але головне —  Ерланд слухав Надині економічні ідеї майже з такою ж цікавістю, з якою слухав історію про Королеву. І від його уважного погляду ставало тепло.

Після Надиного полум'яного спічу лише лінивий не висловився. Панове заявляли, що все це ризиковано, що такого в історії Тай-Наїля ще не було. І коли Ерланд оголосив голосування, солідарність із Надею висловив лише Арчибальд. Дякую, Арчі! Більшість же була на боці Дугласа. Надія іншого й не чекала. Щоб поважні пихаті лорди, які звикли бачити в жінці виключно квітку з клумби, підтримали її ідею? Навіть губернатор проблемної провінції поглядав на Надю з недовірою та настороженістю.

Але рішення ухвалювати королю. Рада тільки радить. Його Грізна Величність оголосив вердикт:

— Ідея Радниці Надії має бути ретельно продумана та прорахована. Після цього лорд Дуглас повинен буде виділити необхідні кошти зі скарбниці. На цьому засідання Великої Ради оголошую закритим.

На обличчі скарбника цвіла все та ж ввічлива усмішка. Але погляд пройшовся по Наді гострим лезом. Вона тільки зараз усвідомила, що сьогодні знову мимоволі перейшла дорогу фінансисту.