Ірвін Ялом - Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта, Ірвін Ялом

відбувався тридцять років тому. Також він не згадав про перемовини зі мною та мою пропозицію зберігати листи, якщо він погодиться розповісти про це в групі.

Учасники групи зосередилися в основному на проблемі потайливості Дейва — це не була проблема, яка цікавила мене найбільше, але все ж я вважав, що потайливість — важливий аспект терапії. Вони дивувалися, що Дейв усе приховував; дехто розумів його бажання зберегти листи подалі від дружини, але жоден учасник не міг зрозуміти його пристрасті до секретності. Наприклад, чому Дейв не сказав дружині, що він відвідує психотерапевта? Ніхто не купився на його жалюгідну відмовку, що якби вона знала, то дуже хвилювалася б, оскільки він міг скаржитися на неї, а тоді вона зробила б його життя нестерпним, постійно допитуючи його, що він казав.

Якби він справді хвилювався про спокій своєї дружини, зауважили в групі, то розумів би, що її, вочевидь, більше дратує те, що вона не знає, куди він ходить щотижня. Слід тільки послухати його слабкі виправдання, коли він кожного тижня йшов з дому і десь зникав (він був на пенсії і не мав справ поза домівкою). А його старанно сплетені інтриги для приховування рахунків за курс терапії щомісяця! І ці плащі та кинджали! Заради чого? Навіть папери щодо страхування потрібно було відправляти до іншого поштового відділення на секретну скриньку. Члени групи засуджували також і те, що Дейв не був щирим і з ними. Вони відчували його відстороненість і небажання їм довіряти. Чому він сказав «листи, які залишилися від певних стосунків»?

Вони прямо виступили проти нього: «Ну ж бо, Дейве, невже тобі так важко називати речі своїми іменами і сказати “любовні листи”»?

Члени групи, дай їм Боже здоров’я, робили те, що вони й мали зробити. Вони обрали тему секретності, яка найбільше стосувалася поведінки Дейва і того способу, у який він ставився до них, і чудово захищалися. Хоча Дейв здавався трохи стурбованим, він був активно задіяний — навіть нікого не вдавав із себе.

Але я прагнув більшого. Той сон був чистим золотом, і я не міг просто так його пропустити.

— Чи хтось має ще якісь ідеї щодо сну? — запитав я. — Наприклад, про запах смерті чи про той факт, що конверт містить щось, що можна врятувати від смерті, гниття та зіпсуття?

Усі мовчали кілька хвилин, і тоді Дейв повернувся до мене і сказав:

— А що ви думаєте, док? Мені дуже цікаво почути.

Він упіймав мене. Я не міг відповісти, не виказавши деяких секретів Дейва. Наприклад, він не сказав групі, що Сорайя померла тридцять років тому, що йому шістдесят дев’ять і він знав про наближення смерті, що він попросив мене зберігати його листи. Хоча, якщо я розповім ці подробиці, Дейв буде почуватися зрадженим і, можливо, відмовиться продовжувати терапію. Чи я сам ішов у пастку? Єдиний можливий спосіб вийти із цієї ситуації — бути чесним.

Я сказав:

— Дейве, мені дуже важко відповісти на ваше запитання. Я не можу сказати, що думаю про ваш сон, не розкривши деяких секретів, якими ви поділилися зі мною ще до того, як прийшли в групу. Я знаю, ви дуже переживаєте щодо своєї конфіденційності, і я не хочу втратити вашої довіри. Тож що мені робити?

Я випростався в кріслі. Я був дуже задоволений собою. Чудовий прийом! Саме те, чого я навчаю своїх студентів. Якщо ви стоїте перед вибором або ж маєте два сильних суперечливих почуття, тоді найкраще для вас — розповісти про свою дилему чи почуття пацієнтові.

Дейв сказав:

— Ну ж бо! Продовжуйте! Я плачу вам за вашу думку. Я нічого не приховую. Усе, що казав вам, — це відкрита книга. Я не згадав нашу розмову про листи, бо не хотів компрометувати вас. Моє прохання, як і ваша зустрічна пропозиція, однаково химерні.

Тепер, отримавши дозвіл Дейва, я поквапився роз’яснити що до чого членам групи, які були спантеличені нашим діалогом: велике значення листів для Дейва; смерть Сорайї тридцять років тому; проблема Дейва, де зберігати листи; його прохання до мене сховати їх; моя пропозиція, яку він поки що відхилив, зберігати їх, якщо він погодиться розповісти групі всю правду. Я намагався не порушити конфіденційності Дейва і не розголосив, скільки йому років чи якісь додаткові дані.

Потім я повернувся до сну. Я вважав, що сон відповів на запитання, чому листи досі залишалися в Дейва. І, звичайно, чому мої листи залишалися в мене. Але, звісно, я не згадував про свої листи: для будь-якої сміливості є межі. Так, у мене були власні причини. Пацієнти зібралися тут для своєї терапії, а не для моєї. Час особливо цінується у групі — вісім пацієнтів і лише дев’яносто хвилин, — і неправильно, якщо пацієнти гають час на проблеми психотерапевта. Пацієнтам необхідно вірити, що психотерапевт сміливо дивиться в очі власним проблемам та успішно розв’язує їх.

Але насправді це лише раціоналізація. Істинним поясненням був брак сміливості. Я повсякчас грішив тим, що розказував про себе менше, а не більше, ніж потрібно, однак щоразу, коли я розповідав про себе щось особисте, пацієнтам це йшло лише на користь, адже вони усвідомлювали, що я, як і вони, змагаюся зі звичайними людськими проблемами.

Сон Дейва, вів я далі, був сном про смерть. Він починався так: «Смерть літає навколо мене. Я відчуваю запах смерті». Центральним образом у сні був конверт, який містив щось усередині, щось, що було несприйнятливим до смерті чи псування. Що може бути зрозумілішим? Любовні листи були амулетом, засобом заперечення смерті. Вони оберігали від старіння і тримали пристрасть Дейва незмінною в часі. Бути по-справжньому коханим, незабутнім для когось, поєднатися з іншою людиною назавжди — значить бути безсмертним і захищеним від самотності.

Далі у сні Дейв бачив конверт розірваним і порожнім. Чому? Можливо, він вважав, що листи втратять свою силу, якщо поділитися ними з іншими людьми? Здатність листів стримати старіння і смерть здавалася ірраціональною, це була якась темна сила, що зникає, коли її вивчають під ультрафіолетовими променями раціональності.

Хтось із групи запитав:

— А як щодо старого брудного черевика з відірваною підошвою?

Я не знав, але ще до того, як я встиг щось відповісти, один пацієнт несподівано сказав:

— Це означає смерть. Черевик означає втрату душі. Черевик — тіло, підошва — його душа.

Звичайно: душа! Гарна версія! Чому я не подумав про це? Я вловив суть тільки першої половини: я знав, що брудний старий черевик — це сам Дейв. Кілька разів (наприклад, коли він попросив номер телефону в жінки, молодшої від нього на сорок років) мені здалося, що члени групи готові обізвати Дейва «брудним стариганом». Я здригнувся і зрадів, що цей епітет