Рафаелло Джованьолі - Спартак

збір, і зусібіч на заклик слухняно почали стікатися гладіатори. Поширилися чутки, що за наказом Спартака легіон повинен у повному складі з'явитися на грандіозний форум Ноли. Менш як за годину легіон гладіаторів вишикувався на площі в повному бойовому порядку у три ряди. Спартак з'явився на сходах храму Церери. Він був блідий, обличчя його було грізним. Кілька митей він стояв серед глибокої тиші з опущеною головою, у скорботних роздумах. Нарешті він звів голову і, гнівно блискаючи очима, вигукнув своїм могутнім голосом, що пролунав на всю площу:

— Дикі злочинці, невже ви прагнете, аби вас називали грабіжниками, розбійниками і вбивцями?

І він замовк.

Запала кількахвилинна мовчанка. Спартак продовжив:

— Невже це та воля, що ми несемо рабам, та дисципліна, за допомогою якої ми намагаємося стати людьми, гідними віднятих у нас прав? Чи це шляхетні вчинки, якими ми заслужимо повагу, чи це чесноти, які ми повинні показувати? Хіба вам мало того, що проти нас — велич і могутність римського імені, ви ще бажаєте, щоб вас проклинали і бажали помсти усі народи Італії? Мабуть, вам мало тієї сумної слави, що створили нам наші гнобителі? Вона ж бо йде попереду нас і підтримує думку, що ми — варвари, грабіжники й найпідліші люди! Усього цього вам замало. Замість того, аби гарними діяннями, найсуворішою дисципліною, зразковою поведінкою спростувати наклеп, жертвами якого ми є, ви хочете посилити його мерзенною поведінкою, ганебними й підлими вчинками!.. Не допоможуть вам ні надзвичайна сила ваших м'язів, ані ваша мужність, якщо ви не вивчите й не застосуєте на ділі дисципліну. Як перейняли ви від римлян їхній бойовий порядок, так повинні перейняти і їхню дисципліну.

Якщо ви хочете, щоб я був вашим вождем, я жадаю від вас уміння коритися, бути стриманими, бо сила війська — у порядку, у покорі, у стриманості. Кожен має заприсягти своїми богами, і всі ви повинні заприсягти мені своєю честю, що відтепер ніколи не дасте мені приводу дорікнути вас у розбещеності й непокорі. Лише так ми будемо гідні волі, якої прагнемо, лише так ми можемо здобути перемогу над найдужчим і найхоробрішим військом у світі.

Гул схвалення супроводжував промову Спартака. Гладіатори були скорені грубуватою, але жагучою й емоційною промовою свого ватажка. А коли він закінчив промову довго не змовкали одностайні вигуки схвалення й оплесків.

Спартак вивів свою армію з Ноли й наказав отаборитися поблизу міста, на одному з пагорбів. Дві когорти стояли на сторожі біля міста. У Нолі він здобув велику кількість зброї, панцирів, щитів і склав їх у своєму таборі, щоб озброїти новоприбулих рабів і гладіаторів.

Біля Ноли Спартак провів більше двох місяців, неупинно вдосконалюючи бойову майстерність і вміння володіти зброєю своїх воїнів, кількість яких дедалі зростала й досягла восьми тисяч. Незабаром він уже міг скласти з них два легіони.

У Римі між тим було вирішено відправити проти гладіаторів претора Публія Варинія з легіоном, що здебільшого складався з добровольців і молодих новобранців, ветеранів і легіонерів, випробуваних у походах.

Та за кілька днів до виступу з Рима Публія Варинія із шеститисячним військом з Епіцинійського лісу (розташованого між Сутрі й Суессою-Пометією, неподалік Аппієвого шляху) ввечері вийшло понад дві тисячі чоловіків. Багато з них були озброєні лише косами, тризубцями, сокирами й серпами, а деякі — лише загостреними кілками, і тільки дехто мав списи чи мечі.

Це були гладіатори зі шкіл Акціана, Юлія Рабеція й інших римських ланіст. За наказом, отриманим від Крікса, вони зібралися поодинці, а потім розділились на чотири когорти й двадцять маніпул. Легіонери під проводом Крікса рухалися в напрямку до Везувію для об'єднання з легіонами Спартака.

Вранці п'ятнадцятого лютого, після того як Метробій вирушив з доносом про змову гладіаторів до консулів Котте й Лукулла, Крікс обійшов школу за школою, аби попередити гладіаторів про те, що сталося і закликати їх до спокою й обережності. В одній зі шкіл його заарештували й доправили в Мамертинську в'язницю. Його тримали там понад два місяці, сікли різками, і певно-таки засудили б до розп'яття, якби не гладіатори, які благали своїх ланіст клопотати за Крікса перед Цетегом, Лентулом, Юлієм Цезарем і Катиліною. Зрештою вони домоглися його звільнення.

Крікса випустили з в'язниці, але він розумів, що за ним невпинно стежать і що всі школи й всі гладіатори перебувають під пильним наглядом. Він вирішив удати, ніби нічого не знає, був до всього байдужий, аби якщо не розвіяти, то принаймні зменшити підозри ланіст і влади.

Нарешті хитрощами і вивертами оминувши серйозні небезпеки, через чотири місяці після початку повстання Кріксові вдалося втекти з Риму і сховатися у Епіцінійському лісі. Він був переконаний, що як не всі гладіатори, яким він призначав зустріч, то принаймні більшість із них прийдуть сюди. Так і сталося. Два дні галл ховався в тінистих закутках лісу, чекаючи на товаришів, а потім вирушив на Везувій. Після чотириденного важкого переходу він прибув туди на чолі двадцяти маніпул.

Радість із приводу їхнього прибуття була невимовною! Спартак зустрів Крікса по-братськи — він любив і цінував його понад усе.

Дві тисячі гладіаторів, яких привів Крікс, одразу озброїли й розподілили рівномірно по двох легіонах. Одним командував Еномай, а другим Крікс. Спартака одностайно проголосили верховним ватажком війська гладіаторів.

Два дні потому розвідники доповіли Спартаку, що Аппієвим шляхом прискореним маршем рухається претор Публій Вариній з військом. Ватажок гладіаторів наказав війську тихо знятися з табору й уночі швидко рушив назустріч ворогові.

РОЗДІЛ 13
ВІД КАЗИЛІНСЬКОГО ДО АКВІНСЬКОГО БОЮ

У Публія Варинія було шість тисяч легіонерів, триста вершників, тисяча велітів і шістсот пращників — усього вісім тисяч молодих, дужих, добре озброєних воїнів. Швидким маршем Публій Вариній за три дні дійшов до Кайєти. Розбивши тут табір, він викликав до себе Павла Гарденія Тибуртіна, префекта кінноти, і наказав йому негайно пробратися за Капую, зібрати там точні й докладні відомості про розташування повстанців, їх кількість, озброєння й, по можливості,