Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок

– Все інше вона сама скаже…

Роботи на риболовлі:

– Тягни, клює!

– Та, зараза, свій попався!

– Хто?

– Електричний скат!

– Опанасе, чому ти чи не кожного ранку побитий?

– Марійка… мені дає чосу…

– На ось. Мені син з міста пшикавку привіз. Попшикаєш у рот і вона нічого не помітить.

Наступного дня:

– Що? Знову?! Забув попшикати?

– Та я, Микито, попшикав. Але вона… здогадалася.

– Як?

– Та я… через поріг упав.

– Де краще поставити намет? – запитують Опанас і Микита у діда. – Біля річки чи за кущами в лузі?

– Краще в лузі…

– Чому?

– Я завтра випускаю на пашу свого бика, треба, щоб він побігав, розім’явся…

Офіціант подає рибу. Клієнт:

– Ця риба смердить горілкою!

Офіціант відступає на два кроки:

– А зараз?

Прийшов чоловік після дводенного полювання. Одяг брудний, на щоках щетина, чуб скуйовджений. Сів перед дзеркалом i розглядається.

– Що ти там видивляєшся, холеро? – кричить жінка.

– А щось в мені є таке божественне!

– У тобі? Зовсім очмарів!

– Сідаю сьогодні в трамвай, а якась бабуся до мене: «О Боже! Куди ти прешся?»

Біля вогнища:

– Приходжу додому, заходжу в спальню, а там у ліжку – якийсь мужик. Мені це відразу не сподобалось! Я на кухню – так і є. Всю рибу поїли!

Біля вогнища:

– Микито, а що ти зачастив до районної поліклініки? Чи не закохався часом у лікарку?

– Мені там мило. Лікарка каже: «Відкрийте рота», а вдома?… «Стули писок! Закрий пащу!»

Іде Опанас із сином Васильком. Попереду йде сусідська Галя.

– А що, синку, – запитує Опанас, – гарна дівчинка?

– Гарна, тату.

– Стан який стрункий… Коса… Ніжки…

– Так, тату.

– Так ото затям собі, ледащо, такі дівчата дружать тільки з відмінниками!

На базарі:

– Дайте мені отого коропа, начальника.

– У нас немає такого.

– Та он того, жирного, великого, тупоголового.

Микита з друзями прийшов з удатного полювання. Завів ще хлопців додому, дістав з-під ліжка горілку і сидять п’ють.

– Ганю, коли закуску подаси? – кричить Микита.

– Як пити перестанете!

– Значить не скоро. Наливай!

Зустрічає Опанас Микиту:

– Що з тобою, друже? Увесь в синцях! Сам на себе не схожий!

– Учора, знаєш, прийшов додому пізно і той… добряче під мухою.

– Ну?

– Ганя сказала, що зробить з мене іншу людину.

Ішли Опанас з Микитою з полювання і зайшли в кафе. Добре посиділи. Опанас каже:

– Давай, Микито, встанемо на ноги. Якщо встанемо, вип’ємо ще по чарці, а якщо ні, то підемо вже додому.

Затятий рибалка оповідає товаришеві:

– Мені ж Марійка сина народила! Народжувала по-модному – у воді! Такий хлопчик гарненький: майже чотири кіло! І ніякої мороки – тільки годуй вчасно і воду в акваріумі міняй частіше!…

Клінтон приходить до падре:

– Що мені робити, упіймали мене республіканці в капкан з цією Монікою!

– Пане президент, коли в капкан потрапляє лисиця, вона відгризає собі лапу і рятується. Коли ловлять за хвіст ящірку – вона відкидає хвіст і втікає. Може, й вам так?…

– Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба насподі!

– Один чоловік обід ставив: вирубав ополонку, поклав хліб, ложки, старців посадовив… їжте, мов, люди добрі, щербу, а там і рибка насподі.

(За М. Номисом)

Біля вогнища. Налили чарочку найстаршому, а потім ще та й ще…

– Діду, чому це ви свою бабу покинули,