Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

користуватися власним розумом», яке дасть змогу суспільству подорослішати 244. Німецький змовознавець Міхаель Буттер, посилаючись на Карла Поппера, який першим вжив поняття «теорія змови» в сучасному розумінні, зазначає, що ці теорії «переживають за доби Просвітництва свій розквіт» 245. Він наголошує, що досі в сценарії змови (нім. Verschwörungsszenarien) «антихрист або диявол були на чолі змов, тому і до сьогодні майже кожна теорія змови має свою “релігійну” версію, в якій за мотузки тягнуть антихрист або якісь інші позаземні сутності» 246. Саме Просвітництво дозволяло змалювати картину світу, в якому можна відстежити причини і наслідки конкретних дій. «Випадковості та невраховані наслідки не виключалися повністю, однак вважалося, що вони трапляються лише у виняткових випадках», пише Буттер з посиланням на працю історика Ґордона Вуда, який показав, що саме діячі Просвітництва зробили великий внесок у наше розуміння світу як мережі причиново-наслідкових зв’язків 247.

Французька революція розглядалася як змова масонів та ілюмінатів, а «батьки-засновники США Джордж Вашингтон, Томас Джефферсон чи Джон Адамс були переконані, що північноамериканські колонії стали жертвою змови англійського короля та його міністрів, і це переконання виявилося для них вирішальним фактором на шляху до революції», зазначає Міхаель Буттер і доповнює: «Від Джорджа Вашингтона до Дуайта Ейзенгауера не було жодного американського президента, який би не вірив у теорії змови» 248. Не думайте, що автор забув про Дональда Трампа. Про нього він пише окремо, згадуючи Трампа 22 рази на 32 сторінках своєї книжки. Такі погляди справді мають історичну тяглість, навіть якщо сучасні конспірологічні пояснення суспільних перетворень викликають у нас, свідків і сучасників таких подій, посмішку і нерозуміння. З іншого боку, саме в пізні часи Просвітництва спостерігається і критикований багатьма дослідниками сучасний тренд, згідно з яким будь-якого політичного опонента можна охрестити, якщо не популістом, то конспірологом, або і тим, і тим одразу. Звісно, популіст як пейоративний політичний маркер у сучасному його значенні сформувався суттєво пізніше, хоча вже тоді лунали обвинувачення змовників у тому, що вони зневажають усталені порядки і намагаються повалити еліту. Натомість «орієнтовно з 1560 р. поняття conspiratio i conspiracy з похідними від них термінами ставали дедалі важливішим елементом політичної мови Європи», пише Міхаель Буттер 249 і додає, що аж до ХХ ст. в Європі та Північній Америці сам статус теорій змови і ставлення до них практично не змінилися 250.

У колективній монографії 2017 р. з промовистою назвою «На початку була теорія змови» група німецьких учених-психологів з Університету Бамберга зазначає, що теорії змови в усі часи (а вони простежують їхню історію до Давнього Єгипту та шумерської цивілізації) об’єднував пошук цапів-відбувайл, тих, на кого можна списати всі проблеми й катастрофи 251. Вже неодноразово згаданий і цитований Міхаель Буттер підтверджує цю тезу і пише, що Голокост був апогеєм на етапі розвитку теорій змови, і ця катастрофа єврейського народу спричинила спад популярності та впливовості теорій змови після завершення Другої світової війни. У цей період відбуваються процеси делегітимізації та стигматизації теорій змови 252, до яких своєю інтелектуальною працею доклалися, як він пише, мислителі, що писали про авторитарну особистість (Теодор Адорно) й деконструювали психологію харизматичних лідерів-диктаторів та їхню риторику (Лео Левенталь і Роберт Ґутерман) 253. Утім цей період тривав недовго, бо вже 1964 р. Ричард Гофстедтер написав про параноїдальний стиль в американській політиці, що стало свого роду констатацією занепокоєння щодо зростання популярності теорій змови та поширення конспірологічного погляду на світ, передусім у царині політики.

Оскільки більшість наведених у цій книжці прикладів теорій змови, конспірологічних гіпотез та елементів конспірологічного світогляду стосуються сучасності, викладати їх у хронологічному порядку немає ані потреби, ані місця, бо тоді б виникла спокуса перетворити книжку на змовознавчий каталог. Утім слід зазначити, що розвиток комунікаційних технологій та поява соціальних мереж надали людству небувалі можливості в обміні інформацією та своїми здогадами про причини різних суспільно-політичних пертурбацій. У книжці «Ієрархія змовників. Комітет 300» (The Conspirators’ Hierarchy: The Committee of 300) Джон Колеман з перших сторінок повідомляє, що для інформування американської громадськості про різні таємні товариства, які ляльководять світом, він зібрав багато матеріалів та магнітофонних записів 254. Поширення касет не порівняти з можливостями, які дістали сучасні конспірологи, опанувавши простори інтернету, і тепер вони невгамовно інформують населення про підступних змовників, таємні товариства, «справжні» причини наших негараздів. Виразне неприйняття будь-яких еліт, у тому числі науковців та професійних аналітиків, яким позначена наша популістська доба, створюють особливий попит на альтернативні версії подій і навіть плекають особливий вид конспірологічного піддавання сумніву як процесу «пошуку істини». Не забуваймо, що конспірологи полюбляють позиціонувати себе саме як шукачі правди (англ. truth seekers), які на відміну від «зазомбованої маси» не вдовольняються тим, що їм пропонують як «правдиву інформацію». Сучасна масова культура, з великою кількістю книжкової та кінопродукції з конспірологічними мотивами, лише посилює цей тренд. Наше завдання розібратися у психологічних, соціальних і політико-ідеологічних причинах цього явища, без якого справді важко уявити наш із вами (пост)сучасний світ.

Вправа 1. Проведіть власну історичну штудію на тему: чи справді Середнянський замок у селі Середнє на Закарпатті був українським форпостом тамплієрів. Можливо, у запереченні цього факту деякими істориками проявляється змова проти нашого минулого або, і це теж не варто відкидати, історія про закарпатських тамплієрів — це чиясь підступна вигадка?

Вправа 2. До будь-якої події давньої історії (період чи подію оберіть на власний розсуд) запропонуйте свою конспірологічну інтерпретацію. Не обмежуйте свою фантазію, бо в арсеналі професійного конспіролога завжди є позаземне втручання, особиста версія «нової хронології», а за відсутністю бажання вигадувати деталі можливої змови, ви можете просто покритикувати провідних істориків, які досліджували цей період, та обвинуватити їх у роботі на якусь таємну групу, що навмисне приховує визначну роль прибульців, масонів, ілюмінатів чи будь-кого ще, хто воліє залишатися в тіні історії.

Вправа 3. Це завдання складне, бо потребує неабиякої сміливості й завзяття: запропонуйте свою конспірологічну інтерпретацію тексту Біблії —