Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

- Відпусти мене! Я не хочу виходити за тебе заміж!

- А доведеться, золотце! Вже замовлено ресторан, повітряну кулю, фотографів, тамаду, танцювальні колективи, запрошено президента та весь кабінет міністрів… І мою маму привезуть із Мальдівів разом із трьома коханцями! Тому ми зараз же поїдемо одружуватися!

Все-таки він був сильним чоловіком, а Оленка - на високих каблуках, важко було опиратися, коли тебе трохи хитало при ходьбі.

Тепер буде ліричний і філософський відступ, мої зацікавлені читачі, адже ви їх так любите.

Отож, хочу наголосити, що жіночі каблуки дуже небезпечна штука! Якщо вони високі. А якщо ще й шпильки - то просто катастрофа! Але ж красива катастрофа! Всі жінки носять каблуки! Ваша авторка любить їх і носить із задоволенням. Але ж і ходити на них теж треба вміти. Але в жінок якось природно це виходить - напевно, виробився умовний рефлекс, відшліфований століттями.

Ви помітили, що коли ти не на каблуках, тобто на низькому каблуку маєш черевички, то й відчуваєш себе звичайно, буденно, як завжди. А от як тільки ти одягнула каблуки - то відчуваєш себе зовсім по-іншому. 

Високі підбори роблять жінку королевою! Павою! Богинею! Ти виструнчуєшся, стаєш звабливою та вродливою! Ідеш повагом, але максимально привабливо для чоловіків, бо все твоє тіло відчуває той каблук - і груди округлюються, і дупця підтягується, а головне - ти тримаєш голову високо й гордо, бо цього вимагає всеньке тіло, яке потребує балансу, рівноваги!

Але й бігти тоді ти не зможеш, звичайно! Жінки на каблуках не бігають! Ніколи! Тільки в крайніх випадках, коли цього вимагає критична ситуація: наприклад, догнати маршрутку або встигнути добігти в останні хвилини до закриття якогось магазину. Ну, це святе.

А от в інших випадках - жінки пливуть на каблуках, як пави. Отакі чарівні в нас каблуки. Роблять жінок королевами і богинями…

І Оленка зараз мала досить високі підбори, тому бігти, звичайно, не могла. Втікати, в смислі. Можна було зняти ті черевички, але ж, по-перше, порушиться образ красуні й королеви, а по-друге - втекти від такого бугая було нереально. Та й охоронці поруч стояли. Тільки й залишалося смикати рукою, схопленою в залізний захват, голосно обурюватися і дибати за тим паскудним мільярдером. 

Він потягнув її за собою із кімнати і по коридору. Матвій побіг за ними. Він спочатку хотів втрутитися, захистити дівчину, а потім подумав, що, напевно, не впорається з двома охоронцями мільярдера Василя Пузача, схожих на здоровенних бритоголових горил.

І хоч Оленка й опиралася, але мільярдера ніхто не чіпав, бо всі його боялися. Не так самого мільярдера, як його охоронців. Вони сунули за Василем Пузачем слідом, а Матвій назирці йшов позаду...