Джонатан Страуд - Примарний Хлопець, Джонатан Страуд

— Це просто жах, — провадила Голлі Манро. — Зі мною таке частенько траплялося, коли я працювала в «Ротвелі». Гй- нули ті, кого я бачила в конторі щодня...  

— Умгу, — сказала я, тупцяючи біля чайника. З появою Голлі кухня стала трохи затісна. — А як він помер?  

Локвуд відсунув газету вбік:  

— Не знаю. Про нього лише коротко згадують наприкінці статті. Напевно, звістка про його загибель тільки-но надійшла. Решта новин, щоправда, анітрохи не кращі. Навала привидів у Челсі посилюється, там розпочалися заворушення — люди протестують проти примусового виселення з домівок. Поліція залагоджує сутички з   живими    замість того, щоб боротися з мерцями. Одне слово, шарварок та й годі.  

— Наш розслід принаймні триває спокійно. — обізвалася Голлі Манро. — Я чула, що минулої ночі ти чудово попрацювала, Люсі. А отих моторошних привидів, звичайно ж, треба негайно знищити. Хочеш висівкову вафельну?  

— Дякую, мені вистачить і грінки, — зауважила я.  

«Нант розслід!» Я сердито потягла свій стілець, дряпаючи ніжками лінолеум.  

— Це ти дарма. Скуштуй хоч одну, — наполягав Локвуд. — Смакота! Отже, переходимо до плану на сьогодні. Після сніданку повертаємось на Ганновер-Сквер і намагаємось завидна розшукати Джерело. Нашій клієнтці нетерпеливиться. Ти не повіриш, Люсі, але панна Вінтерґарден уже телефонувала зранку, «вимагаючи» в своїй вишуканій манері, щоб я сам відзвітував перед нею, що ми зробили й виявили минулої ночі. Тому я зараз вирушаю до готелю, де вона тимчасово мешкає. А ти, Джордже, знову вирушай до архіву й спробуй відшукати більше подробиць про це вбивство. Ти ж сам казав, що хотів би переглянути більше газет?  

Джордж тим часом черкав фломастером по нашій «скатертині мислення», складаючи список газет: «Мейфер Баґ», «Квінс Меґезін», «Корнгіл Меґезін». «КонтемпореріРевю».,.  

— Еге ж, — відповів він. — Наприкінці вікторіанської доби виходило друком безліч часописів, і деякі з них полюбляли описувати всілякі сенсації — вбивства й таке інше. Я певен, що там знайдеться й докладний звіт про вбивство Малого Тома. Тільки побоююсь, що мені може не вистачити часу. Якщо нам пощастить відшукати такі відомості, це дозволить краще зрозуміти, що ж там сталося, і допоможе знайти Джерело, — він кинув фломастер на стіл. — Я скоро вирушу.  

— Уранці нам привезли багато солі й заліза. — повідомила  

Голлі Манро. — Я сама візьмуся до цього. Ваше знаряддя буде готове відразу після обіду. Тільки треба замовити ще свічок.  

Чудово. — відповів Локвуд. — А ти. Люсі. можеш допомогти Голлі. якщо захочеш.  

Гадаю. що Люсі не захоче. — відказала Голлі. — У неї. напевно. є важливіші справи.  

Я не певен, що в неї є такі справи, — заперечив Локвуд. кусаючи вафлю.  

Закипів чайник.  

До речі. — спокійно мовила я. — такі справи в мене дійсно є. Буде більше користі, якщо я поїду до архіву з Джорджем і допоможу йому.  

Нечасто нам з Джорджем доводилось виходити з дому вдень. Правду кажучи. я й не пам'ятала коли востаннє бачила Джор- джа не в темряві, не при штучному світлі й не в товаристві привидів. А скільки разів я сама просилась піти з ним до Національного архіву періодичних видань, ви зможете полічити навіть тоді, коли у вас на обох руках немає жодного пальця. Якщо Джорджа й здивувало моє рішення, то він ніяким чином цього не виявив і зараз тихенько тупцював поряд зі мною лондонськими вулицями.  

Ми прямували на південь, через Мерілебон у бік Ріджент- стріт. Хоча перекрита зона Челсі була за дві милі звідси, сліди навали привидів були помітні й тут: у повітрі пахло смаленим, люди на вулицях зустрічалися менше, ніж звичайно. Кав’ярні та ресторани на МерілебонТай-стріт зачинялись, як і по всьому Лондону, пів на п’яту надвечір, тож в обідню пору там завжди було повно люду, та зараз вони стояли похмурі й порожні, з самотніми офіціантами, що сиділи, нудьгуючи, біля столиків. На бруківці лежали неприбрані торби зі сміттям; вітер розносив вулицями папірці та інший дріб’язок. Раз по раз ми з Джорджем натрапляли на будинки, перегороджені чорно-жовтими стрічками ДЕПРІК: на вікнах цих будинків були намальовані крейдою хрести — знак того, що привида виявлено, але досі не знищено.  

Біля ветхої церкви спіритуалістів на Вімпол-стріт тривала