Єва Басіста - Дві сторони, Єва Басіста

Глава 33

Віра спокійно сиділа на передньому сидінні авто та перебувала в дуже дивному стані. Думки відносили дівчину кудись далеко та змушували перед собою бачити Романа, який дивився на неї. У його очах горіло почуття, яке лякало, проте одночасно тягнуло до себе. Цей хлопець був ковтком справжнього життя. Її вуста скуштували це сповна, але серце бажало більшого. Воно просило забути все та віддатися, адже час біжить та не зупиняється.

- Про що так думаєш? - запитав чоловік поряд.

Повія повернула до нього голову та підняла свій погляд, що був хижим. Його таким зробила косметика. Стрілки дуже підходили їй, але одночасно додавали віку. Хоча цей сорокарічний клієнт не звертав на це увагу. Вона була для нього богинею, тому ледь не кожний тиждень "купляв" її на вечір та розважався, як тільки бажав. А вранці повертав свою «іграшку» та їхав до дружини, яка навіть не підозрювала, що її Вітя може зраджувати.

- Та кому він треба, - говорила його Маша. - Старий, лисий та давно вже не герой.

- Це дуже сумно, - промовила Саша.

- Але я його люблю таким, - усміхалася вона та саме в цей момент була переконана, що її "рибка" попливла у сусіднє місто по дуже важливих справах. Жінка навіть не могла собі уявити, що він їй нахабно бреше.

- У мене багато думок, - нарешті проказала Віра. - Я не знаю, яку саме ти хочеш почути.

Віктор усміхнувся. За це він обожнював її. Вона була для нього цілковитою загадкою, яку не міг розшифрувати, а дуже хотів.

- Як я ж тебе люблю, - засміявся чоловік. - Якби ти не була повією я б на тобі одружився. Ти б гарантовано зробила моє життя неспокійним, а дуже гарячим. Ти не жінка, а буря. Я знаю це, бо ти не все мені показуєш.

- На бурю цікаво дивитися, але краще триматися від неї якнайдалі, бо наробить чималого лиха, - проказала вона.

Чоловік різко зупинив авто. Вони стояли посеред лісу, де нікого крім них не було.

- Невже ми приїхали? - запитали червоні вуста повії, на які дивився бізнес-партнер Жовтенького.

Він дуже хитро усміхнувся. Він поглянув на струнку фігуру своєї ляльки. Сьогодні вона одягла чорну сукню, яка вигідно підкреслювала дари природи.

- Тут не місце, - вишкірив Віктор свої білі зуби. Вони поїхали далі, а згодом опинилися у заміському будинку Дмитра, де у підвалі стояла його коханка та панікувала.

Лілія відчувала, що її душать сірі стіни. Вона не вірила, що на ній повідець. Зазвичай її тендітні руки чіпляли його на жертв, а тут нею стала саме вона.
Від хвилювання легені перестали дихати. Парний орган не бажав впускати у себе повітря, що знаходилося у цьому підвалі. Вони заблокувалися, але коли ноги дівчини стали підкошуватися, то різко увімкнулися.

Однак Лілія впала на коліна та стала кашляти. Мозок шукав виходу з цієї ситуації, але у нього нічого не виходило, що викликало в ній ще більшу лють.

- Він хоче мене зробити своєю маріонеткою, - говорили вуста кароокої. - Однак якби я сама прибрала Олександра, то б нічого не сталося. Треба було зарізати цього клятого хлопця! Чорт!.

Лілія підняла голову. Мідне волосся закривало її обличчя, тому вона прибрала його рукою та стала дивитися на живого, проте непритомного лікаря . Після цього погляд впав на двері, які дві хвилини тому зачинилися за Дмитром. Дівчина розуміла, що це її шанс. Тому вона встала, оглянулася довкола, а далі заглянула до своєї сумочки та витягнула з неї металеву пилочку для нігтів.

- Шкода. Вчора тільки купила, але зі справою має впоратися. Треба тільки швидко це зробити та тихо.

Підбори видали п'ять дзвінких гулів. Кученюк стояла біля свого коханця, а у праві руці тримала своє знаряддя. Вона була готова зробити задумане, але не судилося.

Раптово до підвалу спустився Дмитро. Він здивувався, коли побачив її біля Олександра.

- Ліліє, я починаю ревнувати! - засміявся він.

- Невже? - повернулася вона до нього, ховаючи пилочку.

- Так...

- Я думала ти не здатний на такі почуття.

Жовтенький скривився. Його не образили слова коханки.

- Йди сюди. Сьогодні ми будемо разом приймати гостей.

- Що? - обурилася Лілія. - Приймати гостей? Ти у своєму розумі? Наші відносини це таємниця!

- Не переймайся. Ніхто нічого не скаже твоєму Ромчику.

Лілія зціпила зуби. Їй кортіло придушити Дмитра, але знала, що з цього толку мало. Тому послухалася його.

Першими їхніми гостями стали Віктор та Віра. Повія випромінювала чудовий настрій, але всередині все боліло. Їй хотілося розвернутися та піти геть із того місця.

- Радий вам показати даму, яка сьогодні весь вечір супроводжуватиме мене, - притягнув Жовтенький за руку руду.

Колега Дмитра засвітився. Вона йому сподобалася.

- А ви дуже гарна! - поцілував він її тендітну руку, в після цього вона різко її забрала.

- Лілія дружина мого робітника, - усміхався він.

- Який попросив її розважити, бо сам на роботі? - запитав Віктор.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍