Джон Гришем - Острів Каміно

і видавців, і вони часто приходять до нього спитати його думки — не обов’язково навіть поради. Брюс не дає порад, якщо тільки його про це не просять. Ви йому подобаєтесь, він добре відгукується про ваші твори і, ймовірно, міг би вам сказати щось корисне.

Мерсер невпевнено знизала плечима, ніби показуючи, що поміркує над слушністю цієї ідеї. Аж ось почувся звук вхідних дверей, і Ноель сказала:

— Даруйте: це, можливо, клієнт.

Вона підвелася й швидко зникла в передній частині магазину. Мерсер якийсь час потягувала чай, почуваючись, мов якась шахрайка. Вона прийшла сюди не для того, щоб купувати меблі, обговорювати письменницьку роботу чи вдавати з себе ще одну самотню й невпевнену письменницю, що шукає споріднених душ. Ні, вона була тут, бо мала винюхати будь-яку найдрібнішу інформацію, яку Елейн потім могла б використати проти Ноель і Брюса. Мерсер відчула різкий біль у животі, і її занудило. Дочекавшись, коли напад нудоти пройде, вона підвелась і, випроставшись, пройшла в передню частину магазину, де Ноель допомагала клієнтові, який, схоже, мав серйозні наміри щодо комода.

— Мені вже час,— сказала Мерсер.

— О, звісно,— майже пошепки відгукнулася Ноель.— Ми з Брюсом залюбки якось повечеряли б із вами у нашому будинку.

— Було б просто чудово. Я вільна аж до кінця літа.

— Я зателефоную.

II

Того ж дня по обіді Ноель розставляла колекцію маленьких керамічних ваз, коли в магазині з’явилася добре одягнена пара на вигляд років сорока-п’ятдесяти. Ноель із першого погляду зрозуміла, що ці люди набагато заможніші за звичайних туристів, які заходять з вулиці й вивчають цінники рівно стільки часу, скільки потрібно, аби зрозуміти, що ціни не для них, і хутко покидають магазин, так нічого й не придбавши.

Покупці відрекомендувалися як Люк і Керол Мессі з Г’юстона й повідомили, що зупинилися на галька днів в Ritz і що на острові вони вперше. Вони чули про магазин і навіть заходили на його сайт, і їхню увагу там одразу ж привернув обідній стіл із керамічною плиткою, виготовлений сто років тому,— тоді це був найдорожчий предмет у магазині. На прохання Люка Ноель дала йому рулетку. Вони виміряли стіл з усіх боків, бурмочучи між собою, як ідеально він підійде для їдальні їхнього гостьового будинку. Люк закатав рукави, і Керол запитала, чи можна їм пофотографувати. Ноель, звісно, дозволила. Вони обміряли два комоди й дві шафи-гардероби, ставлячи при цьому влучні питання про дерево, обробку й походження цих меблів. Люк і Керол будували новий будинок у Г’юстоні й хотіли, щоб він як зовні, так і всередині був схожий на прованський фермерський будинок, у якому вони відпочивали минулого року біля села Русійона в департаменті Воклюз. З кожною новою хвилиною, проведеною в магазині, їхня цікавість до всього, що пропонувала Ноель, лише посилювалася. Вона провела їх нагору, де було виставлено дорожчі меблі, і вони були в захваті. Близько п’ятої вечора, тобто за годину їхнього перебування в магазині, Ноель відкрила пляшку шампанського й наповнила три фужери. Поки Люк обмірював шкіряне крісло, а Керол клацала фотоапаратом, Ноель, перепросивши, спустилася вниз, почекала, доки підуть двоє випадкових відвідувачів, а тоді замкнула двері й повернулася до багатих техасців.

Обступивши старовинну барну стійку, вони взялися до справи. Люк поставив кілька питань щодо доставки й зберігання. До завершення будівництва їхнього нового будинку залишалося принаймні півроку, і вони звозили меблі й прилади на склад. Ноель запевнила їх, що здійснює доставку по всій країні і жодних проблем із цим не буде. Керол перерахувала предмети, які хотіла б придбати одразу, і серед них виявився той самий письмовий стіл. Ноель пояснила, що його вже зарезервовано для іншої клієнтки, але вона легко могла б знайти ще один такий під час своєї наступної поїздки в Прованс. Потім вони спустилися вниз у її кабінет, де вона налила ще шампанського, і взялися складати рахунок. Загальна сума становила сто шістдесят тисяч доларів, але їх, вочевидь, ці цифри анітрохи не збентежили. Цілком звичною річчю було би попросити знижку, але подружжя Мессі на це навіть і не натякало. Люк простягнув чорну кредитну картку таким жестом, ніби розплачувався дрібними грішми, і Керол підписала замовлення.

На виході вони на прощання обійнялися з нею, мов старі друзі, і сказали, що, можливо, зайдуть завтра. Коли вони пішли, Ноель спробувала згадати хоч один продаж такого масштабу, але не змогла.

Наступного ранку о п’ять на одинадцяту Люк і Керол знову влетіли в магазин, усміхнені й повні енергії. Вони сказали, що півночі розглядали фотографії, подумки розставляючи меблі у своєму незавершеному будинку, і вирішили, що купили ще не все потрібне. Їхній архітектор відправив їм електронною поштою плани двох перших поверхів, і вони позначили на них місця, де хотіли поставити Ноеліні меблі. Вона не могла не помітити, що загальна площа будинку становила тисячу сімсот п’ятдесят квадратних метрів. Вони піднялися на другий поверх, де провели весь ранок, обмірюючи ліжка, столи, стільці й шафи-гардероби, і зрештою спустошили її інвентар. Рахунок за цей другий день склав понад триста тисяч доларів, і Люк знову дістав свою чорну кредитку.

На обід Ноель замкнула магазин й запросила їх перекусити в популярному бістро за рогом. Поки вони їли, її адвокат перевірив платоспроможність кредитної картки й з’ясував, що Мессі можуть оплатити все, що їм заманеться. Він постарався також довідатися про них побільше, але майже нічого не знайшов. Утім, яка різниця: якщо чорна картка діє, то кого хвилює походження грошей?

За обідом