Віктор Суворов - Тінь перемоги

мінних полів - подвійний злочин. Якщо 2-ї танкової групи Ґудеріана в Єльнинському виступі немає, то Жукову треба було терміново довідатися: де вона і що робить. А основні сили 2-ї танкової групи Ґудеріана, поки Жуков штурмував Єльню, громили з'єднання і частини шести радянських армій, замкнених в Київському котлі.

Далі події розвивалися так. Розгромивши шість радянських армій в районі Києва, захопивши незліченні полчища полонених і небувалі трофеї, німецькі війська, в їх числі і 2-а танкова група Ґудеріана, повернули на Москву і в кінці вересня почали наступ. Німецькі танкові групи цілком обійшлися без Єльнинського виступу. Він їм був не потрібен. Вони завдали ударів на інших напрямках і з тим же успіхом вийшли до воріт Москви. Єльня, яку Жуков більше місяця штурмував, заплативши за її захоплення річками російської солдатської крові, була здана без бою. Резервний фронт, яким недавно командував Жуков, потрапив в оточення і був розгромлений. Причина: під керівництвом Жукова фронт не готувався до оборони, він безглуздо штурмував Єльню. В боях за Єльнинський виступ Резервний фронт був виснажений і ослаблений, витратив немислиму кількість боєприпасів і залишився без них. Ось тут він і потрапив під удари німецьких дивізій. Перемога Жукова під Єльнею обернулася грандіозною поразкою всього Резервного фронту через три тижні після нікому непотрібних перемог.

Якби в серпні і на початку вересня Жуков спробував врятувати своїх сусідів у Київському оточенні, то інакше склалася б і доля військ в районі Єльні. Якби Жуков не штурмував Єльню, а декілька своїх дивізій кинув проти тилів Ґудеріана, тоді бої під Києвом затягнулися до жовтня і листопада. В цьому випадку війська Жукова під Єльнею мали б час на підготовку оборони. Крім того, і противник після кровопролитних боїв за Київ був би вже не той. Та й починав би він наступ на Москву не в кінці вересня, а набагато ближче до зими. А то і зовсім його не починав би.

Але Жуков у серпні та вересні не допоміг приреченим в оточенні під Києвом. Тому відразу після розгрому київського угруповання радянських військ настала черга Резервного фронту. Війська, якими командував Жуков, самі потрапили в оточення.

* * *

Правда, сам Жуков оточення уникнув. Йому пощастило. До початку німецького наступу на Москву Сталін направив Жукова в Ленінград. Інакше сьорбав би Жуков баланду в німецькому таборі військовополонених, як сотні тисяч солдатів і офіцерів Резервного фронту, яких він своїми нескінченними штурмами Єльні прирік на полон і смерть.

Розділ 14
ЧИМ ЗАВЕРШИВСЯ «РОЗГРОМ НІМЦІВ ПІД МОСКВОЮ»?

В 29-й армії залишилося 6000 осіб... Закінчилися боєприпаси та продукти. Люди почали помирати від голоду.

(Військово-історичний журнал 1995 № 2 стор 17.) 1.

Про Жукова складено багато легенд. Серед них і така: він врятував Ленінград.

Почнемо з того, що два століття район навколо Пітера зміцнювався усіма російськими царями. Взяти Пітер штурмом неможливо. Це найукріпленіше місто світу. Додатково до Ленінграда влітку та ранньої осені 1941 року відійшов весь Балтійський флот. В районі Ленінграда була зосереджена небувала міць - 360 гармат морської артилерії, з них 207 - берегової та 153 - корабельної. Подібної кількості артилерії не було ні на одній з військово-морських баз у роки другої світової війни. («ВИЖ» 1973 № 6 стор 37) Мова йде не про польову, а про морську артилерію. Тут переважали великі калібри. Нічого рівного цій концентрації вогневої потужності і броні німецька армія протиставити не могла.

Крім того, Ленінград захищали чотири радянські армії: 8, 23, 42 і 55-а. Оборона цих армій спиралася на потужну мережу укріплених районів.

Небо Ленінграда захищав корпус ППО. «Найвища щільність зенітної артилерії при обороні Москви, Ленінграда й Баку була в 8-10 разів більшою, ніж при обороні Берліна і Лондона». (СВЭ. Том 1, стор 289). Крім цього, - зенітна артилерія бойових кораблів.

Ленінград прикривала авіація Балтійського флоту і Ленінградського фронту.

Штурмувати Ленінград - божевілля. І Гітлер на це безумство не пішов.

Згадаймо ще раз передбачення Жукова, які він ще 29 липня 1941 року висловив Сталіну: «Без додаткових сил німці не зможуть почати операції захоплення Ленінграда і з'єднання з фінами». (Спогади та роздуми. Стор. 300). Прямо з мемуарів Жукова виходить: не загрожувала Ленінграду небезпека штурму. Після липня ситуація змінилася: німецьких військ під Ленінградом не додалося. Навпаки, їх стало менше. Причому — значно.

Головна ударна сила, яка йшла на Ленінград, - 4-а танкова група Гепнера. Жуков отримав наказ прибути до Ленінграда. А Гепнер отримав наказ на перегрупування 4-ї танкової групи з Ленінградського напрямку на Московський.

У романі А. Чаковського «Блокада» описаний момент першої наради, яку проводив Жуков у штабі Ленінградського фронту. Дзвенить телефон, хтось несамовито кричить у трубку: «Німці!» Усі присутні в паніці кидаються щось робити, і тільки незворушний Жуков спокійно питає: «Які німці?» Усім присутнім не зрозумілий спокій Жукова, адже треба терміново вживати якісь заходи, щоб зупинити прорив німців. Але виявляється, що спокій Жукова пояснюється його ясним розумінням обстановки. Він знає, що в німців немає сил для штурму, тому спокійний.

Роман Чаковський - художня видумка. Але питання поставлене вірно: які німці?

Сил німецької армії для штурму Ленінграда було явно недостатньо. Після перегрупування 4-ї танкової групи на московський напрям під Ленінградом не залишилося ні одного німецького танка. Так що штурму можна було не боятися. І приписувати Жукову заслугу в порятунку міста теж не варто.

І ще. Коли ми говоримо про оборону Ленінграда, треба замислитися над тим, як противник біля Ленінграда опинився. Як сталося, що аеродроми Північно-Західного фронту опинилися біля самих кордонів, і як потрапили під гусениці танків Гепнера і Манштайна? Як сталося, що ні одна з дивізій