Дієз Алго - Рука, що гойдає колиску, Дієз Алго

Розділ 23

АВА

Минуло чотири дні, як ми знаходимось у Вінтхолі, і мабуть, навіть найдурніша прислуга здогадується, що ніякої дитини в моїх покоях немає. По всім розрахункам, Грейс з Реєм повинні бути зараз у безпеці за стінами Лейвуда. І все менше причин в мене залишатися тут. За весь час жодного натяку на які-небудь дії з боку лорда Кертіса. Навіть на дорогах стало спокійніше, ніби всі волоцюги, яких останнім часом розвелося достатньо, кудись позникали. Втім, Девін вважає, що знає, куди. Ні я, ні він не віримо у спокій Кертіса. Не думаю, що він буде надто довго чекати, але час тепер грає проти мене. Мені потрібно якомога швидше опинитися у Лейвуді, разом з сином. Лист, який леді Агата написала Міргану, напевне, ще не дійшов, а ще ж і йому потрібен час, щоб дістатися сюди. Якщо він захоче. Я поділилась із Девіном думкою, що можливо, леді Агата могла бути не дуже переконлива у цьому листі. Я посоромилась писати сама. І тепер розриваюсь, то картаючи себе за це, то усвідомлюючи, що не можу цього зробити. Писати першою – вище моїх сил, тим більше чоловіку, який поїхав одружуватись з іншою.

Як би там не було, ми, здається, придумали вихід. Я попросила леді Агату запросити в гості Фрая. Я думаю вмовити його дозволити мені приєднатися до його загону під видом одного з воїнів, і так дістатися до Лейвуду.

- Я поїду з вами, - тоном, що не передбачає заперечень, заявляє Девін.

Ми здружилися останнім часом. Він мій одноліток, навіть молодший на пару років. Леді Агата часом несхвально на нас поглядає – правду кажучи, ми багато часу проводимо разом, вигадуючи плани, в які її не посвячуємо. Можливо, вона вважає, що я не виявляю достатньої поваги її сину такою поведінкою, не знаю. Але їй я довіряти повністю не можу. Хоч, якби була її законною невісткою, думаю, вона би ставилась до мене по-іншому.

Проте Фрай руйнує всі наші плани. Цей легковажний негідник приїзжає сам, навіть без якогось нещасного слуги в якості супроводу! Щоправда, коли тут був Мірган, він теж їздив один, та і я … Снуючи наші плани, оточені небезпекою, ми зовсім не подумали, що так ситуація виглядає лише для нас. Решта світу й надалі переконана у цілковитій безпеці, хоч вже й траплялись прикрі випадки з грабунком подорожніх.

Леді Агата в цьому розділяє наші побоювання і з власної ініціативи відчитує  Фрая за легковажність. Але тому байдуже – він щиро радіє, зустрівши мене, втягує всіх у розмову, пересипану жартами й сміхом і ніби розбиває ту кригу, в яку ми всі тут вмерзли. Розмова природньо заходить за Міргана і я жадібно вслухаюсь у новини, якими Фрай обмінюється з матір’ю свого друга. Очевидно, отриманими з переписки з ним і з Гавейном.

Обід добігає кінця, коли я усвідомлюю, що можливості поговорити з ним наодинці в мене, схоже, не буде. Леді Агата, очевидно, щиро переконана , що цієї розмови мені має бути досить. А все, що я хочу сказати Фраю, цілком можна сказати при ній. Часу в мене зовсім мало – Фрай, звичайно, не залишиться ночувати, тож йому потрібно виїхати засвітло. Якби я хоч здогадалась написати листа! І Девіна немає поруч – ми обідаємо втрьох.

Заскочена цією думкою, я прошу мене вибачити, встаю із-за столу і виходжу. Коридор пустий. Де ж може бути Девін?! Мало не бігом кидаюся до кухні – осередку життя замку, і ледь не зіштовхуюся з Волемом. Він відсахується, вибачається, але я хапаю його за руку:

- Волем, ти не бачив Девіна Локвуда?

- Він у зброярні, леді. Його Сварт забрав, ревізію проводити.

- Послухай. Знайди його. Він знає, що лорд Келлем приїхав?

- Не знаю, мабуть. Адже всі знають.

- Скажи йому, що він мені потрібен і швидко. Нехай приходить у вітальню, зрозумів?

- Так, леді! Вже біжу, - і він дійсно поспішає.

Заради Ліс закоханий в неї Волем щосили намагається мені догодити. Адже я схильна заплющувати очі на їхні побачення. Глибоко видихнувши, повільним кроком я повертаюсь у вітальню.

Фрай встає, щоб відсунути мені крісло.

- Леді Грехот, я все ніяк не зустріну вас у місті. Ви ведете усамітнене життя?

- Що ви, - посміхаюсь. – Я була минулого тижня. Проте зараз не найкращий час для поїздок, та й небезпечно.

- О, я чув про це! Ви й до того здавались мені сміливою жінкою, - Фрай,звичайно, має на увазі мою дуель. Про яку леді Агаті я не розповідала.

- Справді. І річ, на жаль, не лише в погоді.

До леді Агати підходить молоденька покоївка і щось тихенько шепче. Та вибачається і виходить.

Я вичікую кілька секунд і розвертаюся до Фрая.

- Лорде Келлем, ви можете залишитися сьогодні на ніч в маєтку? Мені потрібно з вами поговорити наодинці.

- Прямо вночі? – дивується Фрай.

- Можливо, й вночі. Якщо не буде іншої нагоди.

- Я думав, ви також будете вертатися сьогодні додому. Мені теж є що вам сказати, і я сподівався вас провести.

- Ні, я живу тут вже чотири дні. І це дуже серйозно.

- О, тоді гаразд… - Фрай стурбовано дивиться на мене.

Повертається леді Агата, і Фрай докладає усіх зусиль, щоб розмова не закінчувалася. Тем багато – і найцікавіша – очікуваний шлюб принца Седріка з мозгульською принцесою. Нас з леді Агатою він теж цікавить, тож ми випитуємо всі подробиці. Для мене це означає ще й можливе одруження Міргана, але цю думку я вголос не озвучую. Отож, коли розмова стихає, леді Агата спохоплюється, що за вікном вже сутінки. Вона дзвонить у дзвіночок, викликаючи прислугу і віддає наказ приготувати покої для Фрая.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍