Арія Вест - Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест

Незнайомець легко усміхнувся. Очима і далі розглядав Релі. Злегка нахиливши голову, він проказав:

― Ну, щурі завжди знайдуть вихід з тонучого корабля. Так і щурячі представники обох видів, і людей, і нечисті, знайшли, як залишитися. Істина лиш в тому, що насправді обидва види схожі більше, ніж здається.

― Ти стверджуєш про те, що усі ми являємося потомками невиправних боягузів, себто, щурів?

― Якщо образно говорити, то так.

Релі ввічливо посміхнулася на знак згоди. Хлопець засувався на місці, змінив позу і, знову поглянувши прямо на Релі, проговорив:

― За усе своє життя я мав можливість неодноразово переконуватися, що насправді у цьому світі нас оточують три типи особистостей, і неважливо, будь то люди, чи нечисть.

Релі злегка нахилила голову, мовляв, продовжуй.

А в голові лиш зазвучало: «А він напрочуд розумний, як на свій вік. І не боїться виражати думку, котру точно не підтримала б більшість».

― Перший тип: тигри. Вони мають все, розкіш, багатство і владу, все досягають без жодних зусиль. Другий же тип: собаки. У них немає нічого, вони бідні й живуть у злиднях, і всякі спроби покращити своє життя у них приречені на довгі страждання. А третій тип найцікавіший, ― він спеціально зробив паузу, щоб поправити рукава сорочки, що почали скочуватись на передпліччя. ― Щури. Вони ― не одне, і не інше. Вони щось між тиграми і собаками. Основне їхнє вміння ― бути і тими, і іншими. Якщо у них нічого немає, вони знайдуть спосіб це отримати, навіть якщо для цього їм доведеться стати тиграми, вдаючи при цьому абсолютно невинних добродушних собак. Вони прогризуть дно там, де воно найтовстіше, і залізуть туди, куди немає доступу ні в кого. Вони хижі, справжні мисливці, ті, хто не зупиняється ні перед чим. Адже першому і другому типу завжди є що втрачати ― у тигрів є золото і слава, у собак же милосердя і добродушність. Щури ж просто щури.

― І ти, юний друже, вважаєш, що щури становлять абсолютну більшість у нашому суспільстві?

― Звичайно. Ти можеш дивитися на собаку, але то буде щур. Ти можеш бути впевненим, що це тигр, та це буде щур. Один цілковитий обман.

Релі відчула, що згідна із кожним сказаним словом:

― Твої слова не позбавлені сенсу.

Але юнак не збирався на цьому закінчувати. Його голова схилилася убік, і він сказав:

― Проте… іноді у суспільстві зустрічається четвертий тип. Виключення з правил. Наприклад, принцеса, істинним бажанням якої є не влада і багатство, а бажання допомагати простим людям, які потрапили в біду.

Несподівано Релі захотілося, щоб віз різко наткнувся на яку-небудь перепону, йому відірвало колесо і вони звалилися у яку-небудь прірву, розбившись ущент.

***

Принцесі знадобилося кілька секунд, аби знайти у собі сили поглянути на хлопця. Щойно це сталося (а він того мовби тільки й чекав!), уста незнайомця заворушилися:

― Я гадаю, четвертий тип викликає найбільше захоплення. Зазвичай особи, в руках яких присутні розкіш і багатство, не здатні на подібні вчинки, як от… щире бажання миру всім людям. Щира віра у мир між нечистю і людьми. Бажання допомогти всім.

Що більше він такого говорив, то більше Релі хотіла, щоб їхній віз прямо зараз розбився. Це ж треба… він же говорить усе цілковито про неї!!! Адже… не може ж бути такого, щоб у світі десь була іще одна така принцеса, така безглуздо недалека принцеса, істинним бажанням якої є допомогти всім???

Релі подумала, що хлопець, мабуть, просто знущається з неї, користуючись знанням про те, хто вона насправді. Мабуть, так само, як і ті двоє юних мисливців, із котрими вони розійшлися ще у селищі Кленового сиропу.

Та раптом уста незнайомця проронили:

― Та насправді, це далеко не безглузде бажання. Я б сказав, що той, хто ставить собі за ціль врятувати всіх, насправді володіє неабиякою сміливістю і силою духу.

Релі не втрималася, аби не зауважити:

― Або ж ця людина просто недостатньо зріла, і кидається словами на вітер.

Хлопець, однак, не погодився:

― Не думаю, що подібний вираз говорять, маючи на меті кинути слова на вітер.

Релі не відводила погляду:

― Можливо, той, хто його говорив, просто не знав, що насправді ховається за подібним бажанням.

«Який біль і які страждання», ось що мала б додати Релі, та, дивлячись на юнака, чомусь подумала, що не варто. Хоча в силу того, яким він їй здавався юним, вона згадувала і себе у його віці, коли також була впевнена, що все їй під силу і одного бажання й наполегливості достатньо, аби здійснити бажане.

Але хлопець виявився напрочуд напористим:

― І що ж за ним ховається?

Він навіть підсунувся ближче, дивлячись Релі просто в очі. Дівчина погляду не відвела, і проказала просто, вирішивши не вдаватись до правди:

― Не знаю. Мабуть, нічого хорошого.

На цьому хлопець перестав настоювати. Він повернувся на своє місце й поправив волосся. Релі відчула непереборне бажання зауважити: