Інна Земець - Спадок з бонусом, Інна Земець

- Та через тебе! Летів так, наче за тобою все пекло женеться! Все, піди кілька сальто на турнику накрути, щоб відпустило, а потім приходь і побалакаємо спокійно, ясно?

- Ясніше ясного! Вже заспокоївся, пішли всередину!

Рявкнув і мене в дім потягнув. Згодна, втеча з дому і вимкнений телефон не найприємніший сюрприз для Назара, та зараз вже все добре, час вгамуватись. Усілась на диван, руки схрестила і впала в мовчанку. Поки не заспокоїться – ані слова від мене не почує! Сів у крісло навпроти, теж руки схрестив і мовчки на мене втупився. Витримали так хвилини три, мабуть, поки не зронив.

- Часу у нас вдосталь, та пропоную почати діалог. Що від того хлопця дізналася?

Непогано, вже не кричить і не гарчить. Розповіла все, що від Тимура почула, своїми здогадками поділилась, от тільки про номер телефону поки змовчала.

- Схоже, він і сам нічого до пуття не почув, дуже загальне визначення «нелегально» і «коштовно», - задумливо сказав Назар. - Наркота теж нелегальна і не дешева, може на те і натякав. Тим більше, саме наркотики нещодавно на кордоні в фурі знайшли.

- Може і так, але його підозри в купі з жіночим ім’ям мене на інші думки навели. До речі, не зустрічалось тобі…

- Ні, жодного з двох імен поки не зустрічав, але тепер зверну увагу, раптом що почую. Та якщо говорити про великі витрати, на що б вони не йшли, а через той «Семис», схоже.

Задумався Назар, щось в телефоні пошукав, на мене глянув.

- Яра, а ти випадково не знаєш, як із сином Марка зв’язатись?

- Телефону не знаю, але можу через соцмережі глянути – колись бачила у Марка профіль сина відкритий. А чим раптом він тебе зацікавив?

- Та лиш тим, що сама мені розповідала. Я запам’ятав, що він жалівся, ніби син то його найбільша фінансова прірва. Плітки плітками, та може від нащадка всі ниточки тягнуться?

Пішла по ноутбук, увімкнула і занурилась. Серед друзів Марка знайомого профілю не побачила, насилу пригадала під яким ніком його син зареєстрований і невдовзі відшукала. Схоже, той хто нам потрібен. Живе в Канаді, тож якщо прямо зараз напишу, може скоро і відповість – у нього зараз ранок.

- Що писати? – запитала у Назара. – Навряд чи просто так із незнайомкою потеревенити схоче.

- Просто представся, якщо він  в курсі щодо способу життя батька, то про тебе має знати. Спитай, чи знайде для тебе кілька хвилин. І все – ніякої конкретики. Подивимось, чи зацікавиться.

Довго чекати не довелось, крапочки застрибали майже одразу. На розмову в телефонному режимі не погодився, а от у письмовому вигляді – так. Швидко з Назаром кількома словами перекинулись і не гаючи зайвого часу почала розмову. Хотіла здалеку зайти, з ввічливості, та все мої вітальні фрази одрубав однією фразою «Давай одразу до справи». Що ж, давай, Лук’ян, або як сам себе перейменував - Люк. Написала, що останнім часом навколо фірми відбуваються доволі дивні речі, тому вирішила сама для себе дещо з’ясувати. Думала, спитає яким чином мені в цьому допомогти зможе, а замість цього отримала відповідь: «Якщо у Марка виникли проблеми – співчувати не стану».

- Нічого собі, який нащадок вдячний, - хмикнув Назар, через моє плече не екран споглядаючи.

- Не те слово, - розсердилась я і затарабанила по клавіатурі.

«Проблеми і у нього і у фірми в цілому. Але не розумію, від чого така радість. Хіба твої статки від батькової фінансової стабільності не залежать?»

Відповідь прилетіла за секунди: «Ані на цент не залежать. Якщо ж через тебе у мене допомоги шукає – даремно».

«Може я щось плутаю, та все навпаки, наскільки я знаю – допомогу Марк тобі надає»

«Тоді ти нічого не знаєш»

- Слухай, а хто він такий, той Люк-Лук’ян? – запитав Назар.

- Марк казав, що його син комп’ютерний геній, а вірити чи ні – сам здогадайся, батьки до дітей занадто поблажливі, зазвичай. Та якщо він аж такий геніальний, то чого він на нього стільки грошей витрачав би?

Задумались обоє, а поки Назар мудрував щось, спитала просто і прямо: «Звідки така образа на батька?»

«Історія довга і не цікава»

«Дуже цікава»

«Тоді відповім коротко. Тебе його друг найняв собі за гроші, а мене батечко із тією ж метою безкоштовно давно сам склепав. Не бачу тут приводу для приязних стосунків. Кілька разів з все життя до мене звертався, та лиш коли йому щось потрібно було. В пошуках інформації та грошах йому відмовив, відтоді інтерес до мене повністю згас»

Переглянулись із Назаром, поки з’ясовували як далі розмову вести – Люк нас випередив.

«Щоб у вас там зараз не відбувалось – зберігай дистанцію, але якщо це вже не можливо, пошукай інформацію про клуб «Umbra». Але дуже раджу зробити це максимально тихо і непомітно – офіційні джерела тут не допоможуть»

На цьому і закінчили. Одразу полізла в пошукову систему, та Назар спинив.

- А отут давай трохи пригальмуємо. Дослухаємось поради малого – дам своїм завдання пошукати.

- Сам не чув такої назви? – запитала я.

- Ні, але «умбра» це не лиш коричневий колір, а це й «тіні» з латини. Може і не варто нам поспішати до цих тіней.