Ольга Обська - Невинна й небезпечна, Ольга Обська

Амалія, до кінця не розуміючи, що відбувається, машинально вклала в його долоню свою. У пансіоні вони мали дуже гарну викладачку танців, пані Жюзель. Вона добивалася від вихованок, щоб усі їхні рухи були відточені до автоматизму. Любила повторювати: «Коли ви вперше опинитеся в обіймах партнера, вам уже буде не до того, щоб думати про правильне виконання танцювальних па».

Себастін вивів її на середину зали. Амалія не могла зрозуміти — цей гул, що стопорить думки, створюють гості, які зосередили на ній всю увагу, чи це у неї просто шумить у вухах?

Вона відчула чоловічу руку на своїй талії. Тверду, впевнену. У пані Жюзель, якій доводилося під час навчання танцям виконувати роль партнера, була зовсім інша рука. Вузька та м'яка. А ще наставниця була не такою високою.

Себастін повів у такт музиці. І Амалія легко пішла за ним, подумки посилаючи слова вдячності на адресу пані Жюзель, тому що в голові дійсно панував сумбур, і думати про па не виходило. Вона вперше була так близько до чоловіка. Вперше, якщо не брати до уваги того випадку з Маркелем, коли він позбавив її можливості дихати, обійнявши за плечі, і торкнувся губами шиї.

Що відчула б Амалія, якби довелося танцювати з ним? Якби зараз його рука лежала на талії, а її рука в нього на плечі? Думка здалася якоюсь крамольною, забороненою, хвилюючою, і змусила засоромитися. Амалія прогнала її геть і тоді в голову пробралася інша: де він зараз. Вона здогадувалася де. Маркель у своєї панночки — у тієї, розлуку з якою не міг перенести, у тієї, заради кого так поспішав повернутися, наражаючи себе на небезпеку. Ще одне крамольне почуття відразу без дозволу увірвалося в душу — раптом захотілося побувати на її місці. Що відчуває жінка, коли є чоловік, який так пристрасно бажає тебе бачити?

— Ви добре танцюєте, — відволік Себастін від бунтівних думок.

— Дякую, Ваша Високосте.

— А знаєте, чому я запросив вас на танець першою?

Амалія зніяковіла.

— Тому що ви мені цікаві більше за інших.

Вона ще не встигла осмислити цю фразу, а Себастін вже промовив нову:

— Мені хотілося б дізнатися про вас більше. Дозвольте запросити вас на кінну прогулянку? Ви їздите верхи?

— Завтра? — Амалія розгубилася.

— Так, після обіду. То ви їздите верхи, чи підготувати екіпаж?

— У нас у пансіоні були уроки верхової їзди, але… — Амалія не знала, під яким приводом відмовити Його Високості. Їй не хотілося викликати гнів королеви, затримуючись ще на один день.

— Ось і чудово, — музика стихла, і Себастін повів Амалію до одного з диванчиків для відпочинку, що стояли біля стіни.

 

_____________________________________

Сьогодні ШІ мав особливу роботу. Він не створював ілюстрацію до нового розділу як завжди, а вирішив відгукнутися на прохання читачів намалювати портрет Аурелії, яку світська публіка вважає однією з основних претенденток на руку і серце Себастіна. Ось так він побачив нашу сліпучу спокусливу красуню.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно