Ганна Едуардівна Єрмановська - Археологiя. Дитяча енциклопедія

амфорою зі сценами, за припущенням, приборкування скіфами коней. Кожну фігурку відлито окремо, а потім припаяно до поверхні амфори. Сюжет композиції нескладний, але вражає життєвістю, стрункістю побудови, довершеністю образів.

У центрі композиції троє скіфів (двоє юних і один бородатий), спутавши коня арканами, намагаються повалити його на землю. Осторонь від них, босий і зі спущеною з одного плеча свиткою, стоїть четвертий учасник цієї сцени. Ліворуч від неї скіф з горитом без лука при боці, тримаючи коня за повід, підгинає йому передню ногу, очевидно, примушуючи лягти. Праворуч скіф без зброї триножить осідланого коня. Далі з обох боків юний і бородатий степовики, накинувши на шиї коням аркани, обома руками тягнуть їх до себе, намагаючись втримати скакунів, перед якими, головами врізнобіч, вільно пасуться ще двоє коней. Одяг скіфів такий самий, як і на кульобському келихові, але простіший, до того ж усі вони тут простоволосі. Горити, що висять біля лівого боку двох із них, явно спрощеної форми. З усього видно, що художник зобразив рядових представників країни. Вище фриза зі скіфами, під горлом посудини, розміщено дві однакові сцени терзання грифонами оленя.

На захід від камери з похованням жінки Забєлін виявив ще одне величезне приміщення, завалене згори донизу. Розміри його сягали 35–40 м2. З півночі до підземелля тягся довгий грабіжницький хід, початок якого був помітний ще до розкопок. На жаль, ні суті, ні призначення цього приміщення дослідник не зрозумів.

Виходячи з опису Забєліна, то була самостійна могила, яка дуже близько підходила до північно-західної камери центральної гробниці. Після пограбування стіна між нею і цією камерою завалилася, що дало підстави дослідникові сприймати їх як одне ціле. Забєлін був переконаний, що все величезне підземелля, виявлене ним за камерою з похованням жінки, є грабіжницьким ходом, куди грабіжники винесли з центральної могили не лише бронзові казани, але й усі коштовності, відкриті тут, поховавши їх (невідомо навіщо) в спеціальні комірки. Найменше він допускав, що це підземелля було основною частиною єдиної гробниці, призначеної для головного небіжчика, тоді як камери, що відходили від кутів вхідної ями, належали його наложниці і слугам. У підземеллі виявили залишки двох кістяків, розкиданих грабіжниками – основного небіжчика та, ймовірно, його слуги. Але Забєлін виснував, що другий із них не слуга, а придавлений обвалом грабіжник. При цьому повз його увагу пройшов той факт, що кістяк був розкиданий, а тлумачі описів Забєліна, не вчитавшись поширили його хибну думку як доведену істину. Так народився міф про катастрофу під час пограбування Чортомлика. Біля північної стіни могили стояли два бронзові казани. Далі за ними в стіні містилася ніша, в якій було виявлено залізний меч з окутим золотом руків’ям, бронзову чашу, залишки сагайдака зі стрілами, три золоті окуття від точила чи руків’я нагая і дві ланки срібного ланцюжка від нього-таки. Зотліле ложе основного небіжчика розміщувалося вздовж західної стіни. При ньому – два незалежні поховання скіфських володарів з почетом. Ймовірно, під курганом справді було дві могили, але пізніша з них, бокова, належала цареві, а центральна, з кутовими камерами, – його дружині, похованій в північно-західній камері. Відтак у південно-західній камері було поховання не царя зі слугою, а двох слуг небіжчиці.

Підставою для такого твердження є насамперед той факт, що під усіма скіфськими курганами з двома гробницями одна з них завжди належить чоловікові, а друга – дружині, незалежно від того, кого з них поховано раніше.

Про належність центральної гробниці Чортомлика жінці свідчить і характер наявних у ній поховань. Поховання небіжчика з південно-західної камери вражає бідністю – і в прямому розумінні, і стосовно похованого поруч з ним чоловіка, не кажучи вже про жінку із північно-західної камери. До того ж не було жодної цілої царської могили, у якій би слуга лежав поруч із царем. Далі, основною ознакою належності бокової могили чоловікові є величезний арсенал зброї. Натомість у центральній могилі незначна кількість зброї лежала тільки при небіжчиках південно-західної камери, тоді як усі допоміжні приміщення були буквально завалені рештками жіночого вбрання: жоден курган не містив їх стільки.

Отже, гробниці Чортомлика належали одній царській родині. Спочатку тут поховали дружину царя, а згодом, в окремій могилі – і його самого, після чого курган досипали і зміцнили камінням.

Крім основного розкопу по лінії схід – захід, І. Є. Забєлін заклав також траншею на південь, яка розрізала південний закут кургану навпіл. Але тут нічого не виявили.

По всій довжині розкопали і грабіжницький лаз, що вів до бокової гробниці. У ньому траплялися окремі золоті пластинки та розрізнені кістки від кістяків царя та його слуги. Дно лазу було притрушено глиною, яку грабіжники виносили з могили, щоб уже на свіжому повітрі вибирати з неї коштовності. Зверху хід був забитий великим камінням, що і Забєліну, і його наступникам дало підставу гадати, ніби грабіжники вчасно були заскочені охороною, яка й замурувала устя. Дослідження інших пограбованих могил свідчать, що й на них подібні ходи були забиті камінням. Воно просто падало туди з кріплень. Отже, розвіюється і ця чортомлицька легенда: Чортомлик було пограбовано так само і в той самий час, що й тисячі інших скіфських курганів.

Товста Могила

Розкопки Товстої Могили провадив видатний український археолог Борис Мозолевський. Про знахідку найвідомішої пам’ятки – золотої пекторалі – він розповідав: «Спочатку перетнули курган навпіл, щоб зрозуміти його конструктивні особливості. Мені до болю було жаль, що жоден археолог не встиг побачити цього чудового видовища дев’ятиметрової земляної стіни, бо ми відразу ж почали знімати другу половину насипу. Одного дня, вже зовсім надвечір, у південному секторі кургану під ножем скрепера щось заблищало – було зачеплено верхню пластинку великого комплекту бронзових оздоб воза та поховальної упряжки, що належали, як згодом з’ясувалося, цариці з Товстої Могили. Незважаючи на жахливі умови роботи, весь набір вдалося розчистити у тому вигляді, в якому його колись поклали в курган. Він складався з кількох наборів вуздечкових оздоб, близько двох сотень різної форми блях, кільканадцяти дзвіночків та шести великих ажурних навершників.

Загальний план кургану Товста Могила IV ст. до н. е.: центральна гробниця (1); грабіжницький лаз (2); бокова гробниця (3); кінські могили та поховання конюхів (4–8); майданчик, де відбувалась тризна (9); рів (10); кам’яний кромлех навколо центральної гробниці (11)

А наступного дня насип на східній половині кургану раптом почав провалюватися під