Джеймс Джойс - Портрет митця замолоду

class="p1">— І як завжди, з запізненням. Чому б не поєднати успіхи в навчанні з пошаною до пунктуальності?

— Це питання не обговорюється, — сказав Стівен. — Яке наступне?

Його усміхнені очі вп’ялися у плитку молочного шоколаду в сріблястій обгортці, що визирала з нагрудної кишені пропагандиста. Навколо них зімкнувся невеличкий гурт цікавих послухати битву умів. А між них встромилось обличчя сухореброго студента зі шкірою оливкового кольору й прямим чорним волоссям, що з кожною реплікою переводив погляд з одного на другого, немов норовив піймати кожну летючу фразу в роззявлений вологий рот. Кренлі вийняв з кишені сірого м'ячика і став ретельно його розглядати, обертаючи в руках.

— Яке наступне питання? — сказав МакКен. — Гм!

І кашлянув голосним сміхом, широко посміхнувсь і двічі смикнув солом'яну цапину борідку, що звисала з його квадратної щелепи.

— Наступним питанням є підписання заяви.

— Скільки заплатиш, якщо підпишу? — поцікавився Стівен.

— Я думав, ти ідеаліст, — сказав МакКен.

Схожий на цигана студент оглянув присутніх і невиразним, мекливим голосом сказав:

— Чорт, от дивні уявлення. Я такі уявлення називаю гендлярськими.

Голос його поглинула тиша. Ніхто не вділив уваги його словам. Він звернув своє оливкове, з конячим виразом лице на Стівена, немов запрошуючи: говори!

Але жваво й невимушено заговорив МакКен — про царський рескрипт, про Вільяма Стеда, про всезагальне роззброєння, про арбітраж у разі міжнародних конфліктів, про знаки часу, про новий гуманізм та нове євангеліє життя, яке ставить завданням спільноти щонайдешевшим чином забезпечити щонайбільше щастя якомога більшій кількості людей.

Завершення цієї тиради циганчук підкріпив вигуком:

— Тричі слава всесвітньому братству!

— Давай, Темпле, — сказав огрядний червонощокий студент, що стояв поруч. — Я тобі пінту пива виставлю.

— Я вірю у всесвітнє братство, — сказав Темпл, розкидаючи позирки своїх темних подовгастих очей. — А Маркс — він просто дурисвіт.

Кренлі міцно стис його за рамено, щоб притримав язика, і, ніяково посміхаючись, наказував:

— Ну, тихо! Ну, тихо! Тихо!

Але Темпл, випручуючи рамено, продовжував горлати з піною на вустах:

— Соціалізм заснував ірландець, а першим, хто проповідував свободу думки в Європі, був Коллінз. Ще двісті років тому. Коллінз, філософ з Мідлсексу, викривав попів. Тричі слава Джонові Ентоні Коллінзу!

Тонкий голос десь на околиці озвався:

— Гіп-гіп!

Мойніган замурмотів Стівенові над вухом:

— А що ж бідолашка-сестричка Джона Ентоні?

Штанці загубила Лотті Коллінз;

Хто їй ласкаво позичить свої?

Стівен засміявсь, і Мойніган, вдоволений ефектом, знову замурмотів:

— Як не постав на Джона Ентоні Коллінза, а своїх п'ять грошів дістанемо.

— Я чекаю на твою відповідь, — просто сказав МакКен.

— Вся ця справа нітрохи мене не цікавить, — знуджено мовив Стівен. — Ти добре знаєш. Навіщо ж робити комедію?

— Чудово! — цмокнув губами МакКен. — Значить, ти — реакціонер?

— Думаєш справити на мене враження, — сказав Стівен, — дерев'яною шабелькою махаючи?

— Метафори! — відрізав МакКен. — Ближче до діла. Стівен почервонів й одвернувся. МакКен, не здаючи позицій, сказав неприязним тоном:

— Другорядні піїти, мабуть, не опускаються до таких тривіальних питань, як питання всезагального миру.

Кренлі підвів голову і в миротворчому жесті підніс м'ячика їм обом зі словами:

— Pax super totum sanguinarium globum. Розштовхавши плечем тих, хто поруч, Стівен сердито шарпнув ним у напрямку царського портрету і сказав:

— Ну й тримайтеся своєї ікони. Якщо вже нам так потрібен Ісус, то хай він буде законний.

— Чорт, нічого собі! — звернувся циганкуватий студент до сусідів, — гарно сказано. Мені це страшенно подобається.

Він ковтнув слину в горлі, ніби фразу ковтав, мацнувши рукою вершок свого твідового кашкета, й повернувся до Стівена:

— Даруйте, сер, а що саме ви мали на увазі під висловом, який тільки-но виголосили?

Сусіди його стали буцати його ліктями, то він і їм пояснив:

— Мені цікаво знати, що він хотів сказати цими словами. І знов повернувся до Стівена, переходячи на шепіт:

— Ви вірите в Ісуса? Я вірю в людину. Я, звісно, не знаю, чи вірите ви в людину, але я подивляю вас, сер. Я подивляю ум людини, що не залежить від жодних релігій. І ви такої ж думки про ум Ісуса?

— Давай, Темпле, — сказав огрядний червонощокий студент, що мав звичку торочити одне і те ж, — пиво чекає.

— Він гадає, що я дебіл, — пояснив Стівенові Темпл, — бо я вірю у силу ума.

Кренлі вхопив Стівена з його шанувальником попід руки й сказав:

— Nos ad manum ballum jocabimus.

По дорозі Стівен догледів розчервоніле грубувате обличчя МакКена.

— Мій підпис нічого не значить, — мовив він чемно. — Ти добре робиш, що йдеш своїм шляхом. Дай мені йти моїм.

— Дедалусе, — дзвінко сказав МакКен, — ти, по-моєму, непоганий хлопець, тільки тобі бракує гідності альтруїста й відповідальності індивіда.

Ще хтось сказав:

— Інтелектуальним викрутасам не місце у цьому русі.

Впізнавши шорсткий тон МакАлістерового голосу, Стівен навіть не повернув голови. Кренлі врочисто пробирався крізь студентську юрбу, тримаючи Стівена з Темплом під руки, немов священик, що прямує до вівтаря разом з помічниками.

Темпл миттю перехилився в бік Стівена:

— Ви чули, що сказав МакАлістер? Цей хлопчисько вам заздрить. Ви це бачили? А от Кренлі, ручуся, не бачив. Чорт, я це відразу побачив.

У малому вестибюлі декан саме намагався відкараскатися від студента, з яким вів розмову. Він уже ступив ногою на першу сходинку, з жіночою ретельністю підібравши поношену сутану, але все ще кивав головою й повторював:

— Без сумніву, містере Гакет! Аякже! Без жодного сумніву!

Посеред вестибюля префект братства тихим роздратованим голосом поважно розмовляв з якимось студентом-пансіонером. Говорячи, він морщив вкрите ластовинням чоло і покусував у паузах тоненький кістяний олівець.

— Сподіваюсь, першокурсники прийдуть усі. Другокурсники будуть напевно. І третьокурсники теж. Мусимо забезпечити нових людей.

Коли вони виходили надвір, Темпл знов перехилився до Стівена і шпарко зашепотів:

— А ви знаєте, що він одружений? Він був одружений, поки не навернувся. У нього десь є жінка й