Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

Оповідання-трансляція закінчилося. Неочікувано я став центром уваги. Дикі жадали пояснень. Підійшов ближче до каменя та продовжив виставу. Дякую своєчасним тлумаченням закутаних. Розпочав з показу обладнання, що працює та знищення його енергетичними кульками. Про Штепу вирішив нічого не казати. Не міг уявити: як показати його помилку. Але Дикі мають допитливий розум. Крім відчуття подяки за звільнення родичів, відчув питання: чому Души не мали змогу вийти з “Кола”? А я робив це без видимих зусиль. Та навпаки, з кабелем. Як він захищає?

Добре, що маю змогу малювати. Все просто. Енергія циркулює по штучному колу. Людина, яка має живе тіло здатне виробляти оную. Стрілка від центру до кола. Маємо відцентровий вектор сили. Вивільнена енергія закільцьовується, біжить по колу та не надає змоги Душам війти. Така схема захисту за допомогою кола з дроту.

З великим “Колом” прямо протилежний ефект. Енергія “бежить” по периметру, а у центрі кола знаходяться: обладнання, що працює та самі Душі. Вектор сили доцентровий, направлений всередину. Щобільше, кількість Душ збільшується, що, у власну чергу, посилює потужність, що не дає змоги вийти. Необхідно було зруйнувати циклічний біг енергії. Показав три стовбури дерев які перетинають коло. Перешкода не давала змоги енергії текти. Циркуляція припинилась. Пастка була зруйнована. Полонених вже нічого не тримало. 

Фурор! Я звідусіль отримував відчуття подяки та захоплення. Не розумів, що було причиною: наука чи звільнення. Да й яка різниця? До мене підійшов худорлявий чоловік невисокого зросту. Його шати виглядали модно та сучасно. Джинси, толстовка. Трохи легковажно для його віку, але практично. Волоси незнайомця були темними, трохи пробивала сивина. У рухах відчувалася сила та спритність. Він йшов впевненою ходою голови. Шаман?

В якості подяки за мою роботу по звільненню одноплемінників мене запропонували виконати будь-яке бажання. У власну чергу, віддав дяку його підданим, які, не звертали уваги на небезпеку, увійшли в “Коло” рятувати чужі Душі. Я рятував товариша, який також попав у цю пастку. До речі, у нього є прохання. Я показав на Берендея. Надалі увагою натовпу володів він. Агітація була яскравою. Перспектива допомагати живим тваринам Диких заворожувала. То тут, то там з’являвся образ Кікімори. Саме для неї робота.

Де вона? Питання було до Шамана. Відповідь сталася дивною. Кікімора не повернулася. Вона продовжила шукати Сутність, яка створила цю пастку. Я розповів про незрозумілу секретну базу у Зоні. Не можу її знайти. Мабуть, там розгадка? Шаман заперечив: якщо там щось  існує, то ще одна пастка. Він хвилюється, що Кікімора зникла у лігві Солов'я. 

Немає проблем. Зараз все з’ясуємо. Треба надати мене образ лігва та його місця розташування. У власну чергу все передав Навке. Вона має змогу перевірити: чи є там Души, що заблукали? Відповідь була, майже, миттєвою:

Живенький! Тут немає нікого. Бачу вхід. Зараз пошукаю у нутрі.

Направив шаману повідомлення, що Кікімори біля лігва немає. Зараз з’ясуємо: чи є хто у нутрі. Він розхвилювався.

Яким чином ти все перевірив? Моя Навка, вона зараз там. Увійшла в печеру, шукає зниклі Душі.

Шаман зблід. Так, навіть у духа колір обличчя може змінюватися.

Вона дух? Не можна Сутностям у Портал. Лише жива людина має змогу витримати відсутність живлення. Для Духів небезпека, можна сказати, смертельна.

Занадто пізно! Місце у власної свідомості, де “жила” моя чарівниця, неочікувано виявилося пустим. Зв’язок обірвався! Я не відчував присутності коханої помічниці. Продовжував транслювати:

Навка! НАВКА! Ти де? Не ходи туди!

Якщо вважати, що при телепатичному спілкуванні можна підвищувати голос, то я орав із усіх сил. У відповідь відчував мовчання. Тиша для мене була моторошною та нестерпною. Треба щось робити. Я побігав до Коника. На його спритність вся надія. Добре, що він ще стояв біля входу. Передав чарівної істоті образ місця, що надіслав Навці, та ми полетіли. Швидше, швидше! Неочікувано поруч материлизовался Шаман. Він намагався допомогти нашій лодочці скоріше знайти місце посадки. Чи мене так здалося? Мене біло нервове тремтіння. Нудота підступала до горла. Вірогідність втратити мою чарівницю зводила з розуму. Треба тримати себе у руках! Мене ще її визволяти з незрозумілого полону. Коник літів як блискавка. Я ледве почув слова Шамана:

Знаєш, як брати Духа на руки? Не перший раз. Навка, майже, матеріальна. У цей час вона не має змоги допомогти. Чув про енергетичні руки? Так. Мої кульки з тієї ж практики. Застосовуй саме їх. І одразу до виходу! Стрімко. У подібних місцях енергія швидко виснажується та зникає. Сподіваюсь, встигнемо! 

Я вихором кинувся до входу у підземелля біля коренів якогось великого дерева. Залетів всередину. Десь у глибині печери побачив білу хмарку. Вона розташовувалася саме над тим, що залишилося від Навки. Напівпрозора холодна та нерухома тінь. Мабуть, саме хмара не давала її зовсім зникнути. Обережно взяв дорогоцінний скарб “енергетичними” руками. Дякую за пораду, вийшло! Хмара випромінювала Любов та Надію. Дивитися на оточення не було часу. Швидко до виходу!

Мить й ми вже зовні. Десь у нутрі мене засяяла іскорка. Нудота зникла. Зв’язок не втрачений! Є надія! Всю власну енергію направив на Навку. Чудово, поруч входу стояв Лелет. Біля нього вже з’явився смарагдовий килим з моху. Посох Лелету випромінював силу. Я обережно опустив неоціненну ношу на мох. Я відчував, що всередині мене, там де мешкала Навка, розгорівся вогник. Життя поступово поверталося у полу прозоре тіло. Воно почало приймати звичні контури. Шаман та Лелет стояли поруч. Останній бурмотів:

Що ти наробила, дурна дівчинка! Власним безглуздям могла звести на нівеч всю нашу роботу! Ми так довго шукали Мольфара … Ліс має змогу створити нову Навку. —