Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

Я почув мою чарівницю! Все добре, все буде добре. Вона розмовляє, тобто біда мінувала! Лелет продовжував бурчати:

Ліс багато чого вміє. Але Мольфар. Спитай його. Хіба він в змозі налаштуватися на іншу? Тобі не можна його кидати.

Побачив здивований погляд Шамана. Мабуть, він вважав мене звичайним чаклуном. На жаль, саме чаклувати й не вмію. 

Лелет постійно вставав про між мною та напівпрозорим тілом моєї чарівниці. Він не давав мене змоги направляти на неї енергетичні промені. Рослини зроблять це краще, — нібито казав він. Там була й інша думка, згодом я її почую. У ту мить я намагався підтримати власне щастя хоч словом, та вимовив:

Тут немає її провини. Якщо я б знав про небезпеку, то пішов би першим. І цей туди же! Ліс вам не Інквізиція! Ви йому живі потрібні!

Страж був явно не в дусі. Нарешті він залишив Навку та повернувся до мене. Все ще він не надавав змоги підійти до моєї красуні. 

Все, далі сама справиться. Зачекай! Небезпека минула. Не заважай рослинам лікувати ґазду. Вони зараз для неї найкращі. Нам треба шкоду виправляти. Закрити Портал. Як? Я не вмію. На жаль, на це спроможна лише жива людина. Хто його відкрив? Мабуть, прохід був відкритим. Як вона ввійшла? Дивись, печатки на місці. Вона їх не відкривала. Не побачила? Безрозсудна дівчина!, — Лелет кипів від розпалу, — Не перевірила печаті! Вона була повинна їх бачити! Накладати — важка праця, а залишити прохід відкритим не можна. Бач, до чого призводить. Що це? Прояснить, будь ласка. Схоже, я один ще не розумію проблему. Портал в інші світи. Через нього Соловей до нас шастав, поки не спіймали. Хтось знов прорвався. Бачу, Наставникам роботи додасться. У яку сторону прорвався незнайомець? 

Детектив та тривога за любе Полісся прокинулися у мене миттєво. Добре, що Навці вже нічого не загрожує. 

Дивись, зовні немає слідів передпокою. Туди хтось пройшов. Вже добре. Зараз небезпека нам не загрожує. Соловей, він тілесна Сутність? Майже. Але він ближче до Духів. Знайшов пересувне джерело живлення та використовував цей прохід для проникнення у наш світ. Поки спіймали … багато кровушки попив супостат. Всередині екранується будь-яка енергія. Духам не пройти. Лише живим, внаслідок снаги власного тіла. Для безтілесних це, майже, смертельна пастка. Муромець його закрив? Іллюша? Ні, той був Воїн. Тут магія потрібна. Добринюшка. Його робота. Зараз він вже не може? Так немає їх. Багато  часу пройшло. Тіла так довго існують. Була надія на печаті. Схоже, магія витончилась. Треба поновити. Навіщо закривати Портал? Втрачаємо можливість мандрувати в інші світи. Навки тобі мало? Мав змогу побачити, що це загроза для будь-якої Сутності. Та не вхід це. Він в іншому місці. Дорога йде через особливий шлюз. Там охорона. Мандрувати можна лише з добрими намірами. Тут лаз контрабандний. Тому Солов’я довго шукали, бо не знали про цей прохід.  Навка шукала Кікімору. Та, у власну чергу, не мала змоги пройти крізь печаті. Мабуть, інший лаз. Подивись, печатки всі ціли? Зачекай. Так, маєш рацію. Мольфаре, твоя правда, це новий прохід. Маємо проблему? Поки ні. Вчасно ви його знайшли. Хто б його не створив, він вже далеко та давно тут не був. Мабуть, втік з планети. Це справа Наставників. У нас інше. Дірку треба закрити, залатати. Це як? Зовнішнє просто. Але потребує всієї твоєї сили. Сподіваюсь, витримаєш. На жаль, альтернативи не маємо. Тримай.

Лелет простягнув мене предмет, зовні схожий на великі щипці. З одного краю були “ручки”, обрамлені деревиною, з іншого були розташовані металеві напівкулі. Прям пломбиратор, тільки більший за розміром. Ми направилися до “дірки” біля великих коренів. Страж трохи прошепотів про себе та поклав на півкулі якусь гелеподібну суміш білястого кольору. 

Вдавлювай, поки воно не перестане чинити опір. Це все?

Знов поводжуся легковажно. Енергія стрімко протікала через мене до “щипців” та намагалася перетворити вкладену у них речовину. Та, до мого подиву, почала опиратися. Я продовжував давити. Важіль мене допомагає! Боротьба була не на жарт. Піт тік з мене рікою. Мене почало здаватися, що не витримаю та впаду. Боріння триває вже, майже, вічність! Немає наслідків. Сил не вистачає! Ще трохи і … Раптом я почув дзвінкий удар. Напруга зникла. Прохід нібито стиснувся до розмірів печатки та його замурувала. Я опустився на зелений килим з моху. Сил не залишилося бодай на додатковий крок. Лелет дав мене флягу з якоюсь рідиною.

Пий-но! Сили тебе додасть, а її багато ще потрібно. Однієї печатки не вистачить? Так. Не хвилюйся. Залишилося небагато. Скільки? Вісім. Повинен відчувати.

Дев’ять печаток. Сподівався обійтися трьома. Ні, лажати не можна! Ми ж для дорогоцінного Полісся працюємо. Зрозуміло: чому Духам ця праця не по силах. Енергія тіла. Вона поєднується ще з багатьма, не всі мені відомі. Потім одномоментний викид. Безтілесним таку кількість нема де накопичувати. Ще й “щипці” треба тримати! Величезна сила пакується у невеличкий простір. Дірка залатана безповоротно. Легше створить отвір поруч, чим зламати печатку.

Страж наново настроїв “пломбіратор”. Час приступати до нового єдиноборства. … Фізична сила зараз відіграє малу роль. Я став провідником незрозумілих енергетичних потоків. Вони схлюсталися, перепліталися та боролися один з одним. Моє завдання — не упустити інструмент. Схоже він, за виключенням обкладинок, був з срібла. Його вага зростала з кожною секундою. Іноді він ставав гарячим, іноді холодним як лід. Треба терпіти! У голову лізли всякі думки: якби  Навка не пішла, то й не довелося б виправляти. З іншого боку, добре, що вчасно знайшли загрозу. … Нарешті клацання! Маю змогу відпочити.