Айзек Азімов - Фундація та Імперія

років. Маючи розум мутанта, він почав із перемоги над кондотьєром та його прибічниками. Далі захопив планету і поширював свій контроль, доки не взявся за отамана Калгана. Кожен його крок виправданий і доречний. Захопивши Калган, він отримав першокласний флот для того, щоби напасти на Фундацію.

Фундація є ключем. Це район із найбільшою концентрацією промисловості у Галактиці. Отже, коли ядерні технології Фундації опинилися у нього в руках, він став фактичним господарем Галактики. З допомогою цих ресурсів і своєї сили він здатен змусити всю Імперію визнати його владу, а після смерті слабого на голову старого імператора отримає імператорську корону. Тоді разом із реальною владою він матиме титул. Хіба хоч один світ із цілої Галактики спроможний цьому завадити?

За останні сім років він створив нову Імперію. Тобто, те, на що психоісторії Селдона не вистачило б тих семисот років, що в неї залишалися. В Галактиці нарешті запанує мир і спокій.

Стримати Мула неможливо – це те саме, що намагатися зупинити рух планети голіруч.

Після промови Прітчера запала довга тиша. Він допив свій охололий чай, налив ще і почав повільно пити. Торан роздратовано гриз нігті. Обличчя Бейти було холодне, відчужене та бліде.

Зненацька Бейта сказала тонким голосом:

– Ви нас не переконали. Якщо Мул хоче, щоб ми перейшли до нього, нехай прилетить сюди і переконає нас сам. Ви боролися з ним до останнього, чи не так?

– Так, – урочисто сказав Прітчер.

– Тоді і нам подаруйте цей привілей.

Полковник Прітчер підвівся і рішуче сказав:

– Час іти. Я вже казав, що моя теперішня місія жодним чином вас не стосується. Тому я не зобов’язаний повідомляти про вашу присутність на цій планеті. Це аж ніяк не поступка з мого боку. Якщо Мул захоче вас спинити, він, без сумніву, дасть доручення іншим людям, і вас зупинять. А я не маю жодного наміру виходити за межі свого доручення.

– Дякуємо, – ледь чутно сказала Бейта.

– Тепер щодо Магніфіко. Де він? Виходь, Магніфіко, я тебе не скривджу…

– А що вам від нього потрібно? – спитала Бейта, раптово пожвавившись.

– Нічого. У моїх інструкціях про нього теж не згадується. Я чув, що Мул його шукає, тому знайде, коли вважатиме за потрібне. Я нічого йому не скажу. Ви потиснете мені руку?

Бейта потиснула. А Торан глянув на нього з роздратуванням та презирством.

Залізні плечі полковника ледь помітно похилилися. Він підійшов до дверей, де обернувся до них і сказав:

– І останнє. Не думайте, що я не розумію причин вашої впертості. Нам відомо, що ви шукаєте Другу Фундацію. Зрештою, Мул вживе відповідних заходів. І вам нічого не допоможе… Але я знав вас колись, тож, можливо, саме тому я зважився на цей крок. У всякому разі, я намагався попередити вас про загрозу, доки ще не пізно. Прощавайте.

Він рвучко віддав честь і пішов.

Бейта поглянула на мовчазного Торана і прошепотіла:

– Вони знають навіть про Другу Фундацію.

У сховищах бібліотеки Еблінг Міс, який нічого не помічав навколо, сів, побачивши іскру світла у похмурій пітьмі і переможно пробурмотів щось під ніс.

25. Смерть психолога

Еблінгові Місу залишилося жити два тижні.

За ці два тижні Бейта бачилася з ним тричі. Перший раз – увечері після того, як вони зустрілися із полковником Прітчером. Потім – за тиждень після цього. І ще за тиждень був третій раз. Це був той день, коли Міс помер.

Того вечора, коли пішов полковник Прітчер, вони вражено сиділи цілу годину, занурені в гіркі роздуми.

Бейта сказала:

– Торі, розповімо все Еблінгу.

Торан байдуже відповів:

– Гадаєш, він чимось зарадить?

– Нас лише двоє. Нам варто спробувати зняти цей тягар. Раптом він зможе допомогти.

Торан заперечив їй:

– Він змінився – схуд, ледве тримається на ногах і дивно поводиться. – Він помахав пальцями в повітрі. – Іноді мені здається, що від нього буде небагато користі. А часом думаю, що нам взагалі нічого не допоможе.

– Годі! – вигукнула Бейта. – Торі, припини! Коли ти це кажеш, мені увижається, що Мул вже поруч. Краще зараз розповімо про все Еблінгу!

Еблінг Міс, що сидів за довгим столом, підвів голову і подивився на них затьмареними очима. Його ріденьке волосся було скуйовджене, а губи плямкали, мов уві сні.

– Га? – сказав він. – Хтось мене шукає?

Бейта присіла навпочіпки.

– Ми вас розбудили? Нам піти?

– Піти? Хто це? Бейта? Ні-ні, залишайтеся! Тут немає стільців? Я десь їх бачив… – Він вказав пальцем у непевному напрямку.

Торан підсунув два стільці. Бейта сіла і вхопила психолога за мляву руку.

– Ми можемо з вами поговорити, докторе? – Вона нечасто вживала його титул.

– Щось трапилося? – У його замислених очах промайнула якась іскра. На обвислих щоках показався рум’янець. – Що ви хочете?

Бейта пояснила:

– Тут був капітан Прітчер. Дозволь мені говорити, Торі. Ви пам’ятаєте капітана Прітчера, докторе?

– Так…Так. – Він закрив пальцями губи, а потім забрав їх. – Високий чоловік. Демократ.

– Так, він. Він виявив мутацію Мула. Він був тут, докторе, і розмовляв із нами.

– Але ж це не новина. Я вже знаю про мутацію Мула. – А потім, щиро здивувавшися, додав: – Хіба я не говорив вам? Чи я забув вам сказати?

– Що забули сказати? – напосідав Торан.

– Про мутацію Мула, певна річ. Він спотворює емоції. Вдається до емоційного контролю! Хіба я вам не розповідав? Що змусило мене забути? – Він неквапно почав смоктати нижню губу і замислився.

Потім його голос повільно ожив, а очі широко розплющилися, немов його млявий мозок прокинувся. Та говорив він наче уві сні, дивлячись повз своїх слухачів, а не на них.

– Насправді все напрочуд просто. Для цього не потрібні спеціальні знання. Лише вдатися до математичних розрахунків психоісторії, застосувавши рівняння третього рівня… Та годі про це. Пояснити можна й звичайними словами, які не стосуються психоісторичних явищ.

Запитайте себе – що може порушити ретельну історичну схему Гарі Селдона? – Він глянув на них по черзі з тривогою в очах. – Які були його попередні припущення? Йшлося про те, що протягом наступного тисячоліття у людському суспільстві не відбудеться жодних фундаментальних змін.

Уявімо собі, що у Галактиці відбулися значні технологічні відкриття – такі, як винайдення нового принципу використання енергії або поступ у вивченні електронної нейробіології. Тоді соціальні зміни зробили би припущення Селдона застарілими. Але цього не сталося, чи не так?

Або, припустімо, що за межами Фундації винайшли нову зброю, що перевершує усі наявні технічні ресурси. Це могло би призвести до катастрофи, хоча й не обов’язково. Але навіть цього не сталося. Депресор ядерних реакцій Мула був незграбною