Вікторі Драгон - Просто так вийшло (або Поворот долі), Вікторі Драгон

-" Я не знаю, що мені робити! Фіне! Він зрозуміє!"- Евелін міряла кроками кімнату ельфа.

-" Лін! Заради Всевишнього! Прошу, присядь . У мене від тебе, голова паморочиться."- не витримав друг.

-" Він ,буде проводити на мені експеременти."- ніяк не могла вгамуватись дівчина.

-" Звідки ця дурня береться в твоїй голові? Тисяча перший раз говорю, він не завдасть тобі шкоди."- важко зітхнув Фін.

-" Це ти так думаєш. Ти б бачив , як він на мене подивився."- вона продемонструвала вигляд обличчя принца.

-"Можливо ти наштовхнула його на якусь здогадку. І після твоєї розповіді, я приблизно здогадуюсь на яку."- задумливо сказав ельф.

-" Поділись , а то у мене зараз стрес і мої мізки не варять."-Евелін сіла на стілець і взяла в руки заспокійливий чай, який люб'язно приготував для неї друг.

-" Думаю , він зараз у твого батька. Виясняє все, що пов'язане з вовками. Наприклад кількість зниклих магів, які п'ятнадцять років назад, на чолі з головнокомандувачем, займались знищенням хижаків цього виду."-  сказав Фін.

-" Думаєш, що злочинець хтось із них?"- запитала дівчина .

-" Мгм, і скоріше всього він такий як ти."- ельф поглянув на подругу.

-" Виродок."- тихо сказала вона.

-" Ти знову за своє!? Я мав на увазі, що має такі самі уміння."-Фін закотив очі.

-" Якщо це так, то принц наврядчи його знайде."- Евелін задумалась.

-" Тому ,мабуть , він і пішов до твого батька. Дізнатись, як той вистежував примарних вовків."- припустив ельф.

-" Логічно. Добре , ти мене заспокоїв , але ненадовго. Це питання часу, коли він впіймає злочинця і зрозуміє, що я теж маю такі уміння."- дівчина важко зітхнула.

-" То, що ми таки поновлюємо тренування? Чи переїжджатимеш до мене?"- радісно запитав Фін.

-" Я не хочу переховуватись усе своє життя."- Лін прискіпливо глянула на друга.

-" Далеко ховатись не потрібно, всього-на-всього в сусідній країні. Там він не має ніяких прав."- підмигнув їй ельф.

-" А як бути з рідними? Я їх не кину."- запитала Евелін. 

-" Забереш усіх із собою. "- розвів руками Фін.

-" Легко сказати. А чи покинуть вони все , заради мене ?"- дівчина знову зітхнула.

-"Так , я заразився твоєю панікою. Закінчуємо балаган. Давай краще поміркуємо, як тобі навчитись переноситись."- ельф був у піднесеному настрої.

-" Не знаю і навіть близько не уявляю." - дівчина  все рівно залишалась знервованою і постукувала нігтями по своїй чашці.

-" Можливо, це схоже на принцип роботи портативного порталу. Уявляєш куди хочеш перенестись і переносишся ."- розмірковував Фін.

-" Не думаю, що це так просто."- Евелін зі скептицизмом поглянула на друга.

-" Давай спробуємо. В межах моєї кімнати. "- запропонував ельф.

-" Добре .Спробую ."- від безвиході погодилась дівчина.

Евелін відійшла в дальній кут кімнати, закрила очі і уявила, що вона стоїть біля вікна. 

-" Не виходить."- знервовано видихнула дівчина.

-" Нічого , давай по новій."- друг намагався її підбадьорити і порадити , як можна спробувати ще.

Через дюжину спроб Евелін це набридло, тому вона вирішила попрактикуватись пізніше, наодинці.  Тим більше до Фіна прийшла Ель і вони до пізнього вечора заспокоювали уже її.

Ельфійка розповіла всю правду про себе Еліазару. На що він , відреагував мовчки . Ні слова не промовивши, ельф покинув свою "половинку" в кафе.

Евелін було жаль подругу, але вона нічим не могла допомогти, лише вислухати.

Ми щось обов'язково вигадаємо! Заспокоювала вона свою войовничу ( як виявилося не дуже ) подругу.

***

Перше практичне зайняття. 

Евелін неспішно йшла до місця зустрічі. Їй було важко заспокоїтись після вчорашнього. Голова нещадно боліла від думок і переживань.

Потрібно взяти себе в руки. Ну що він мені зробить ? Я ж не злочинець і нічого поганого не зробила ! Паніка потроху почала відпускати. 

Його Високість чекав на дівчину біля конюшень.

-" Привіт."- привіталась вона.

Принц лише кивнув і відправився всередину конюшні. Їхні коні були уже осідлані і чекали сьогоднішніх господарів. Тварини були дружелюбної породи і тому їхати на них було простіше простого.

Вони рушили за межі головного входу академії. Коли міст закінчився , Деміан зупинився . Евелін послідувала його прикладу.

-" І так. Наша задача знайти ось це , по магічному сліду.- він вказав на кристал , який тримав у руці - Їх буде три. Моя задача показати і навчити плетінню "закляття пошуку магічного сліду". Ці кристали пов'язані між собою, тому це буде просто."- сказав принц зістрибнувши з коня.

Він почав проводити маніпуляції і час від часу пояснював дівчині , де найчастіше трапляються помилки при використанні цього методу.

Евелін уважно дивилась і слухала , все що він говорив. Лише потім спробувала зробити це сама.

Через декілька годин, слідуючи за ниткою магії , яка утворилась завдяки заклинаню, їм вдалось знайти перший кристал.

Деміан вирішив одразу наповнювати знайдений кристал , щоб енергія Евелін встигла відновитися, поки вони будуть шукати інші. 

Він намагався доступно пояснити , як це робити , тому що на лекціях викладали лише стислий матеріал. І було зрозуміло що саме йому потрібно буде навчити цього на практиці.

-" Ти повинна відчути, як магія не перериваючись виходить з твоєї руки, але вона повинна йти рівно і без коливань . Один спонтанний викид і доведеться робити все спочатку."- пояснив його Високість.

Принц сказав, щоб Евелін потренувалась самостійно, і наповнила кристал на одну позначку з чотирьох і коли в неї вийде , вони спробують уже удвох . 

Дівчина кивнула і поклала руку на кристал , на дотик він був гладенький і холодний. 

Повільно і без різких рухів вона почала наповнювати кристал , спочатку їй здалось ,що це просто і вона перестала контролювати потік магії . Весь цей час, поки магія надходила плавно, він світився , але в один момент коли Евелін перестала ретельно контролювати процес , світіння пропало . Їй довелось спробувати ще два рази.