Світлана Литвиненко - Приховані гріхи, Світлана Литвиненко

  Емілія спустилася до вітальні саме в той час, коли Ігор проводив Назара до дверей.

-Ти вибач, що підняв тебе у таку рань,- почула Ема як це говорив Ігор другові.

-Не варто просити вибачення. Ти все правильно  зробив, що зателефонував мені,- відповів йому Назар,- у мене в поліції багато знайомих, тож ми швидко з'ясуємо де поділася Каміла і взагалі що з нею трапилося, чому вона так і не доїхала на заплановану зустріч.

-Я вже тобі говорив, що її викрали і я впевнений, що це зробив її колишній,-Ігор виглядав збентежено.

-Якщо це дійсно так, то він тобі обов’язково зателефонує і висуне свої вимоги,- Назар одягнув пальто та зав’язав шарф.- Початок зими неймовірно морозяний. Ігор, коли і справді тобі зателефонують поводь себе розсудливо.

-Я зрозумів твій натяк. Залишається тільки чекати,- Ігор потиснув руку другові,- ще раз дякую, що приїхав.

  Тільки тоді, коли Ігор зачинив за Назаром вхідні двері він помітив Емілію, яка стояла біля сходів.

-Я чула, що трапилося,- сказала вона.- Ви як?

-Якщо чесно, не знаю як я,- Ігор підійшов до неї ближче.- Нехай Софійка залишається сьогодні вдома і, будь ласка, не відходь від неї поки бодай щось не вийде з’ясувати. Я знаю, ти подбаєш про неї. І дякую, що вчора подбала про мене, коли я…

-Галина Василівна все бачила і зробила неправильні висновки,- Емілія вирішила відверто розповісти Ігорю те що трапилося,- і вона все розповість вашій дружині щойно вона повернеться.

-Без сумніву розповість,- Ігор усміхнувся не зводячи очей з неї,- та ще все так прикрасить. З її уявою, книжки писати варто.

-А ви добре знаєте свою домробітницю. Ви ж розумієте, що тоді буде?- Емілія якось не могла зрозуміти реакцію Ігоря на все це.

-Не хвилюйся з цього приводу, все буде добре. Я розберуся,- запевнив її Ігор,- не думай про це.

-А ще я хотіла вас повідомити, що щойно Каміла Романівна повернеться, я покину ваш дім. Розумієте, я більше не зможу працювати на вашу сім’ю,- Емілія і про це заодно вирішила сказати Ігорю,- я хочу поїхати до столиці.

-Я розумію, що повинен тебе відпустити та дати тобі змогу влаштувати своє власне життя. Що я не маю права його тобі псувати і просити тебе нікуди не їхати. Не можу сказати, лишайся, будемо таємно зустрічатися, бо я кохаю тебе, а ти кохаєш мене. Але я тобі скажу по-іншому,- Ігор зробив паузу, а потім здивував її наскільки, що Ема вхопилася за поручні, щоб не впасти від тих емоцій, які її охопили після почутого…