Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

Матвія аж затрясло, так захотілося доторкнутися до того знаку, а ще більше - схопити Оленку в обійми і більше ніколи не відпускати! Але він стримав себе і почав далі розпитувати, адже тепер не хотів нічого зіпсувати, мав твердий намір докопатися до суті, чому Оленка-Анжеліка на нього ображена:

- А чому ти вирішила, що він тебе вирішив прив'язати? - випитує далі Матвій.

- Тому що подвійне тату було зроблене: на його руці і на моїй! Є такі, я знаю! А це - наче, як рабство! Він прив'язав мене до себе, а я не терплю насильства! Не терплю обмежень волі! Я завжди вільна! Взагалі, всі українки вільні! Їх ніхто нічого не змусить робити проти їхньої волі! Ніхто не нав’яже нічого, якщо вони не хочуть! 

І тут, мої дорогі українські читачі, Оленка була абсолютно права! Тому що всі українки від народження вільні! І ніхто, навіть найвсемогутніший дракон чи  найвладніший бос, не  зможе обмежити їхню свободу!

Наприклад, свободу пересування чи свободу вибору. Всі українки що захочуть, те і зроблять! От, захоче, наприклад, українська жінка не піти сьогодні на роботу і спати від самого раночку і цілий день - то так і зробить! Правда, завжди придумає, чим це пояснити. Треба ж обґрунтувати свій вибір! Передзвонить вона своєму босові і скаже, приміром, що має зранку якусь там трохи температуру - і вже не йде на роботу… Як бажає, так і чинить. І нічого бос не зробить, тому що температура тридцять сім і два - це дуже серйозна причина не йти на роботу. Особливо для чоловіків.

Або, наприклад, захоче українка задертися на Говерлу, аж на самісінький вершечок, то ніхто її не стримає! Купить вона білет в Одесі на поїзд, їхатиме дуже-дуже довго й далеко, аж поки не приїде до самої Ворохти, дістанеться, наприклад, до “Заросляка”, а потім попреться далі пішки. Дуже довго буде йти через ліси і гори, аж поки не дістанеться до підніжжя Говерли, а потім дуже довго буде підніматися на Малу Говерлу а потім ще й дертися на Велику Говерлу… Ох, там сам чорт ноги зломить, а українка - ні!

І вже аж там, на самісінькій верхівці, відхекуючись і майже втрачаючи свідомість від втоми, стане вона на найвищій точці України і буде дивитися на весь світ, на всю Україну, що лежатиме біля її ніг, і гордитися собою. І своєю Україною.

Тому що вільна у всьому наша українка: захотіла і проїхала всю нашу землю і залізла на самий вершечок найвищої гори України, щоб подивитися десь годинку на свою вільну Україну…

Так, щось мене пробило на патріотичні нотки…

Повернемося знову до нашої вільної Анжеліки, яка обрала свободу, а не клеймування і обмеження волі.

- Ти знаєш, Оленко, - сказав обережно Матвій, - здається мені, що це зовсім не татуювання. Можна, я подивлюся?

Він взяв Оленку за руку, яку вона йому простягнула, і погладив по малюнку пальцями, задивився. Відчув, як під рукавом вишиванки запульсував і його малюнок, відірвавшись тихим болем.

- Дуже схоже на знак істинної пари, - видихнув він. 

- А що це за знак? - запитала дівчина.

- Це знак, який вказує, що ти з кимось поєднана на все життя і будеш йому за дружину, і що вас обрано долею одне для одного, щоб ви були разом навіки! - пронизав Оленку поглядом, повним муки, Матвій.

- Не може бути! - скрикнула Оленка вражено. 

- Так, я в королівстві Крепція,  сказав Матвій, - дуже давно працюю. І живу там. То й знаю багато про різні такі знаки. І цей знак - це знак, який не поставив тобі той чоловік, про якого ти думаєш. А це знак, який з'являється сам у тебе, а також у дракона. Драконячий знак. Дивися, ось посередині у нас дракон намальований…

Оленка придивилася добре. І справді, Обриси креслення та лінії показували схематично зображеного дракона.

- Точно, схоже! А я і не зрозуміла спочатку, що там таке, - промовила Оленка, приглядаючись пильніше. - Але дракон… Я ж не знаю зовсім ніяких драконів! Владний бос Степан Нокард, хіба що, - вона задумалася. - Можливо, мій владний бос і є драконом? Ох, лишенько! А прізвище! Нокард - Дракон! Невже це він? - дівчина розхвилювалася. - Ти знаєш, Матвію, певні нюанси вказують на це! Тим паче, коли прибігла його колишня, вона кинула у мене згустком якоїсь електрики, можливо, це і справді якась їхня магія. Можливо, вона теж володіє магією. І дракониця. Та й бос, напевно, теж дракон! І як я раніше не помічала? Адже все сходиться. Він дуже харизматичний, до нього тягнуться жінки! Хоча, я тобі скажу, Матвію, що всі боси трохи дракони, а також трохи мільярдери, до яких тягнуться їхній секретарки і хочуть потрапити до них в ліжко. Але я не така, звичайно, - дівчина спохмурніла.

- Не така, тому що знак з'являється не тому, що бос його зробив, а тому що доля обрала вас, - кивнув Матвій, погладжуючи Оленчин знак.

- Так! Так! Бос! - Оленка аж задихнулася від здогадки. - Він теж має такий знак! Він, швидше всього, дракон! Він хотів сказати мені перед тим, як мене викинуло у мій світ, щось дуже важливе! Невже він…? Невже хотів? І мене також… Але ж і я його теж… Ох, трясця! Що ж я роблю?! І це весілля! А він! Степан! Він же…

Оленка була в шоці, немов здогадалася про щось дуже важливе, хотіла ще щось сказати, але тут відчинилися двері і зайшов вродливий і стильний молодий чоловік з акуратною борідкою, вузькими інтелігентними окулярами на носі, модною зачіскою і в одязі від кутюр…