Лариса Бондарчук - Секретарка для дракона-мільярдера, Лариса Бондарчук

Розділ 28

Ми ж пам'ятаємо, що наш дракон Серпантій був в образі Матвія? Так от, Оленка обернулася і її очі розширилися від здивування, але і Матвій мало не впав на порозі!

Він побачив Оленку справжню! Дівчина була неймовірно прекрасна: довге світле волосся, складене у дивовижну зачіску на голові, приталена сукня, котра сягала трошки вище коліна (блакитного кольору, що вигідно підкреслювало її очі кольору осіннього неба), черевички на високих підборах, які робили її ніжки неначе коронованими - все це було ідеальним!

Дівчина миттєво підвелася, і дракон не міг відірвати погляду від її ідеальної фігури: звабливі груди, приємні оку вигини, довгі ноги і черевички на високих підборах робили дівчину неймовірно гарною, схожою на модель із журналу…

Якби Степан, звичайно, зустрів Оленку десь в іншому місці і не знав, що це вона, то, можливо, міг би і не впізнати. Хоча чого тут гадати, думаю, закохане серце підказало б чоловікові, що це саме вона!

От, я вам, мої дорогі читачі, одразу скажу, що обличчя у дівчини було таке ж саме, яке мала Анжеліка у світі драконів, але здавалася зараз Серпантію таким вродливим, що очей не відвести! Напевно, саме тому, що він був неймовірно закоханий.

Адже кажуть, що краса в очах того, хто дивиться. І бачить. І наш дракон, нарешті, розгледів справжню красу Анжеліки! І, можливо, навіть не тому, що вона стала його істинною парою (хоча це теж, звичайно, відіграло свою роль), але й тому, що просто покохав її! А кохана чи коханий для кожної людини - найпривабливіші в світі!

- Це ти, Матвію? - спитала здивована Оленка. - Як ти сюди потрапив? Адже ти знаходишся в королівстві Крепція!

- Так, - сказав Матвій, беручи себе в руки і проходячи досередини кімнати. Поклав піцу на стіл. І все це, не відводячи очей від дівчини. - Наша компанія працює у різних світах, і мене якраз закинули сюди для стажування, - отаке він придумав на ходу.

- Ти бач, які збіги! Дуже, дуже цікаво, - протягнула Оленка, а сама підозріло так на Матвія дивиться. - І саме в нашу телестудію тебе направили доставити піцу?

- Ти знаєш, Оленко, мабуть, це доля, - проговорив Матвій і підійшов ближче. - Сам дивуюся, що саме в твою гримерку приніс цю піцу! Але ти ж, напевно, голодна? Як завжди?

Матвій говорив ще щось, навіть не чуючи самого себе, а сам не міг відірвати погляд від Оленки. І вона жадібно розглядала Матвія, наче вперше бачила. Відчула, що її аж потягнуло до Матвія.

- Ти така гарна, Оленко, така вродлива, - промовив Матвій, підступивши ближче, і взяв її за руку. - Правду ти казала, що українки найкращі у світі! Скільки я не бував у різних країнах, а таких не бачив! Я… Я весь час думав про тебе, - Матвій підніс Оленчину руку до своїх губ і поцілував. - Я чув, ти виходиш заміж…

Заворожена поглядом чоловіка, Оленка раптово наче отямилась і відвела очі.

- Так, все правда, - зітхнула вона. - Весілля сьогодні о чотирнадцятій.

Вона делікатно забрала свою руку з долоні Матвія і пройшла до столу, де лежала піца. Відкрила верхню коробку і почала вибирати собі шматочок. Сіла в своє крісло і почала їсти. Матвій же традиційно вмостився біля неї на стільці і почав спостерігати, як Оленка їсть. Вони мовчали. Першим порушив тишу чоловік:

- Чому я чую сум у твоєму голосі? Адже весілля, шлюб - це дуже гарна подія! Ти, напевно, закохана в цього чоловіка, раз ви одружуєтеся? - вичавив через силу з себе дракон.

- Ех, Матвію, якби ж ти знав, в якому я розгубленні! - вона знову поглянула на кур'єра. - Ти питаєш, чи я закохана? Так, я дуже закохана!

Матвія наче хтось вдарив кинджалом просто в серце. Невже Оленка закохалася в Пузача? І він не встиг?

- Я справді закохана, - продовжувала тим часом дівчина, - але не в Василя Пузача, за якого завтра виходжу заміж, не в цього чоловіка, а в зовсім іншого!

- І хто ж цей обранець? - спитав Матвій, підтиснувши губи. Він геть був розгублений: невже Оленка і справді кохає його головного менеджера? -  Ти казала раніше, що в Петра Помідора…

- А, ну, так, - промовила Оленка невпевнено. - Я була закохана в Петра Помідора, аж поки він не вибрав собі свою секретарку Рацулю. Я зрозуміла, що їм гарно разом і я не буду третьою зайвою, це по-перше, а по-друге, виявилося, що я все-таки кохаю іншу людину і помилилася з Петром, - Оленка відвела очі, адже трохи брехала. Не була закохана в Петра Помідора. Хоча про це лише ми з вами, мої дорогі читачі, знаємо.

- І хто ж ця людина? - запитав Матвій із завмиранням серця.

- Це вже не важливо, - сказала Оленка. - Все одно я виходжу заміж за Василя Пузача. Він уже кілька років пропонує мені руку і серце. І два дні тому я погодилася, - і знову вона зітхнула дуже сумно.

- А чому ти зараз тут, а не працюєш секретаркою у Крепції? Адже ти там попри різноманітні перешкоди та випробування влаштувалася на роботу, і зарплата в тебе була гарна, і бос твій наче до тебе гарно ставився, і все там було добре.., - спитав Матвій. 

- Ти знаєш, Матвію, так сталося, що чоловік, в якого я закохана, має іншу жінку. Та не це найважливіше. Він виявився дуже владним і нестерпним чоловіком! Уявляєш, він хотів мене прив'язати до себе магічною міткою! - і Оленка простягнула руку до Матвія і показала знак істинної пари.