Олег Калашніков - Захисники, які ступили за межу життя, Олег Калашніков

Пам’яті Василя Малянівського

Писала лист тремтячою рукою
Й спадали сльози гіркі на листок:
«Хотілося б побачитись з тобою,
Не їдеш ти додому, мій синок.

Спустошилась без тебе наша хата,
Лиш павуки снуються по кутках,
А по ночах ота сова проклята
Вганяє в серце своїм криком страх.

Той страх, що я тебе вже не побачу.
Покрилася стежина споришем.
Ти повернись, невже не бачиш – плачу,
Я не вгамую сильний біль і щем.

Ти завітай додому на хвилинку,
Хоча б ще раз побачити тебе,
Почути голос твій, мій любий синку,
Без тебе вже й калина не цвіте.

Ти знай, що я тебе щодня чекаю,
Я принесла тобі із вишень цвіт.
Чекай на звістку – зараз відправляю». –
І лист взяла й поклала на граніт.