Вільям Шекспір - Збірка творів

Я діставав німі, принадні вісті,

Її звать Порція.

Катона донька,

Вродлива Порція — дружина Брута —

Не переважила б її нічим.

На цілий світ вже слава пролунала

Про гідності її; з усіх країн

Усі чотири вітри мчать до неї

Вельможних женихів. Неначе сонце,

Шовкові сяють кучері у неї,

І руном золотим зі скронь збігають,

І обертають той маєток Бельмонт

В Колхіду, що до неї не один

Герой Язон у пошуках звитяги

Вже припливав. Антоніо, мій друже!

Якби я мав всі засоби для того,

Щоб серед них суперником з’явитись!

Мені дає таку надію серце,

Що там чека на мене перемога!

АНТОНІО

Ти знаєш сам — усе моє майно

На морі. А готівки я не маю,

Не маю й засобів, щоб роздобути

Відразу капітал; іди розвідай,

Яку кредит мій зараз має силу

В Венеції. Зберу все до останку,

Щоб вирядить тебе туди як слід, —

До Бельмонта, до Порції-красуні.

Іди ж шукай, я пошукаю теж.

Де гроші є; якщо не помилюся,

То нам дадуть, коли я поручуся!

Виходять.

Сцена 2

Бельмонт. Кімната в домі Порції.

Входять Порція й Нерісса.

ПОРЦІЯ

Щиро кажучи, Неріссо, моїй маленькій особі вже над силу цей великий світ.

НЕРІССА

Так воно й було б, люба синьйоро, якби фортуна послала вам стільки ж турбот, скільки дала втіхи. А проте бачу я, що ті, котрі їдять надто багато, хворіють так само, як і ті, що їх мордує голод. Отже, середні достатки — неабияке щастя. Зайвина швидко доживає до сивого волосся, а помірність живе довго.

ПОРЦІЯ

Хороші слова і добре сказані.

НЕРІССА

Вони були б ще кращі, коли б їх дотримувались як слід.

ПОРЦІЯ

Коли б робити було так само легко, як і знати, що саме треба робити, то каплички стали б церквами, а халупи бідарів — королівськими палацами. Добрий проповідник той, хто сам діє так, як повчає; а мені легше навчити двадцятьох, що вони повинні робити, ніж бути однією з тих двадцяти і виконувати свої власні повчання. Мозок може винаходити закони для крові, але палка вдача перестрибує через холодний розум. Шалена молодість — це заєць, що плигає через пастки, які ставить йому каліка-розсудливість. А проте зараз, коли я маю обрати собі чоловіка, такі балачки зовсім не до речі. Ах, яке це слово — «обрати»! Я ж не можу ні обрати того, кого сама бажала б, ані відмовити тому, хто мені не до вподоби; так воля живої дочки мусить схилитись перед волею небіжчика батька. Чи ж не жорстоко це, Неріссо, що я не можу ні обрати когось, ані комусь відмовити?

НЕРІССА

Ваш батько був завжди доброчесною людиною, а святим людям перед смертю приходять спасенні думки. Отже, в тій лотереї, що він її придумав з трьома скриньками — золотою, срібною і свинцевою (якщо хтось вибере вас так, як замислив ваш батько), справдяться його надії, і виграє тільки той, хто щиро вас полюбить. А втім, чи почуваєте ви прихильність до когось із вельможних наречених, що вже вас навідували?

ПОРЦІЯ

Будь ласка, перерахуй поіменно їх; коли називатимеш, я їх описуватиму по черзі; а знаючи мою думку про них, зробиш висновок, наскільки я до них прихильна.

НЕРІССА

По-перше, принц Неаполітанський.

ПОРЦІЯ

Годі! То справжній жеребець, бо в нього тільки й мови, що про свого коня; він вихваляється, що сам уміє добре його підкувати. Боюся: чи не согрішила його найясніша матуся з якимось ковалем?

НЕРІССА

Далі — пфальцграф.

ПОРЦІЯ

О, цей тільки те й робить, що хмуриться, немов сказати хоче: «Якщо ви не бажаєте мене, то й не треба». Він слухає веселі історії, а й разу не всміхнеться. Коли вже замолоду він такий безнадійно похмурий, боюсь, що з нього вийде плаксивий філософ під старість. Волію одружитися з мертвою головою, що має кістку в роті, ніж з одним із цих двох синьйорів. Хай Бог мене від них обох боронить!

НЕРІССА

Що скажете ви про французького вельможу, мосьє Ле Бона?

ПОРЦІЯ

Бог створив його, то нехай уже він вважається людиною. Далебі, я знаю, що глузувати гріх, але ж він! Правда, він має кращого коня, ніж той неаполітанець; він уміє ще бридкіше хмуритись, аніж пфальцграф; у нього прикмети всіх і нікого. Тільки-но заспіває дрізд, він уже ладен стрибати. Свою власну тінь він ладен проткнути шпагою. Якби я за нього вийшла — я б вийшла за двадцятьох чоловіків воднораз. Коли б він схотів зневажити мене, я б йому простила, бо як би шалено він мене кохав, я б не відповідала на його кохання.

Нерісса

А що ви скажете про Фолконбріджа, молодого англійського барона?

ПОРЦІЯ

Ти ж знаєш, що я з ним не розмовляю зовсім, бо ні він мене не розуміє, ні я його: він не знає ні латини, ні французької, ані італійської мови; а ти сміливо можеш заприсягнути на суді, що я й на пенні не знаю англійської мови. Він — утілення порядної людини; проте — горенько! — хто може розмовляти з німим манекеном? А як дивно він одягається! Мені здається, що свого камзола купив він в Італії, штани — у Франції, капелюха — у Німеччині, а свої манери — в усіх країнах світу.

НЕРІССА

А якої ви думки про шотландського лорда, його сусіда?

ПОРЦІЯ

Гадаю, що він надто зичливий до своїх сусідів: позичив ляпаса в англійця і заприсягнувся, що поверне його, тільки-но здужає. Здається, француз поручився за нього і навіть дав підписку.

НЕРІССА

Чи до вподоби вам молодий німець, небіж герцога Саксонського?

ПОРЦІЯ

Він огидний ранком, коли тверезий, і ще огидніший опівдні, коли нап’ється. В найкращому стані — він трохи гірший за людину, а в найгіршому — трохи кращий за тварину. Яке б не скоїлось нещастя, сподіваюся, мені, проте, пощастить позбутись його.

НЕРІССА

Але якщо він схоче спробувати щастя й вибере саме ту скриньку, що треба, то невже ж ви не виконаєте волі вашого батька, відмовитесь узяти його собі за чоловіка?

ПОРЦІЯ

А щоб не сталось такого нещастя, будь ласка, постав велику склянку рейнвейну на ту скриньку, яка не повинна виграти: тоді хай сидить у тій скриньці хоч сам диявол, а поверх неї ця спокуса, я певна, що він вибере саме її. Я ладна швидше відмовитись від усього на світі, Неріссо, ніж віддатися за губку, що ніколи не просихає.

НЕРІССА