Олексій Анатолійович Кононенко - Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Земля, моя земля… Тримай мене, земля…
Падає до Гані в ліжко.
– Вона, звичайно, твоя, земля… – каже Ганя. – Але якщо не будеш обробляти, віддам в оренду.
– Опанасе, а чи я не передав солі в юшку?
– Ні, Микито, просто для такої кількості солі юшки малувато…
Пішли Микита і Опанас на полювання. Микита взяв пса. Зима. Холодно. Замерзли. Микита запитує:
– Хочеш зігрітися?
– А то!
– Фас!
Зустрічаються два нових українці. Один з риболовлі їде на «мерсі» з повним багажником риби, а другий на риболовлю, ще порожній.
– Братан! Ти крутий! Як ти стільки наловив?
– Та просто… Береш у кожну руку по п’ять вудочок… Розчепірюєш пальці… І намотуєш…
– Чекай! А наживка?
– Братан, бери на понт…
– Був я вчора на полюванні. Собака мій погнався за зайцем… Не знати звідки – величезний орел… Схопив він собаку і зайця, піднявся вгору. Я вистрелив, та так влучно, що орел і заєць упали на землю…
– А собака?
– Полетів далі.
– Поїхали рибу половимо!
– Та я рибу ловити не вмію…
– А що там уміти: наливай та пий!
Микита раненько збирається на полювання, бере пляшку, закуску, чарку, навіть трохи набоїв. Виходить за поріг… Раптом Ганя:
– Ти ж рушницю забув!
– Бог з нею! Не буду вертатись, бо буде невдача!
Сидить чоловік на березі річки. Годину сидить, другу… Хоч би що клюнуло! Раптом пливе мимо жабка і запитує:
– Мужчино, а як Вас звати?
– Опанас Никодимович!
– Опанасе Никодимовичу, а можна я на Вашому поплавку посиджу, відпочину?
– Ну, посидь…
Сіла. Аж тут пливе ще одна жабка і теж запитує:
– Мужчино, а можна я на Вашому поплавку посиджу, відпочину?
Перша жабка:
– Іди нафіг! Правильно я кажу, Опанасе Никодимовичу?
– Микито, куди це ти проти ночі зібрався?
– Так оце тещі подарунок купив – сережки…
– А рушниця навіщо?
– Так оце… дірочки у вухах зробити…
Малий Василь грається біля калюжі, ніби рибу ловить:
– Мамо! Я вже три рибки упіймав!
– Молодець, синку! Он татко з рибалки прийде, поділишся з ним досвідом!
Сидить Опанас у засідці. Годину, другу, третю. Аж на четвертій годині біжить заєць. Опанас бере рушницю і бурмоче:
– Бісова звірина! Хвилини спокою чоловік не має!
– Здається, я тут зустрів гарячий прийом! – вигукнув рак, опинившись в окропі.
– Сьогодні після полювання влаштували конкурс: хто більше вип’є, – доповідає жінці Опанас. – Ну і хто ж зайняв друге місце?
– Як сьогодні клює?
– Та ось цілий день біля ставка – жодної не спіймав.
– А ви не пробували на гачок хоч щось наживити…
– Опанасе, ти задоволений своїм новим псом?
– А то! Він кожного ранку мені свіжу газетку приносить!
– І мій приносить!
– Знаю. Але ж я на жодну газету не підписувався.
Маленький Василько дзвонить до сусіда і, коли той відчиняє двері, сповіщає:
– Мама веліла вам передати, що татко пішов вудити рибу, а я буду гратися у дворі…
– Слухайте, той пес, що я його купив у вас два дні тому, здох!
– Дивно! У мене він нічого подібного не витворяв!
Перша шлюбна ніч. Наречений:
– Ну що, давай?
Наречена:
– Ні! Ти – п’яний! Завтра.
Наречений:
– Ну, як хочеш. Я завтра на риболовлю їду!
– Микито, пам’ятаєш, як дев’ять місяців тому ти їздив на далекі села рибу ловити?
– Ну…
– Сьогодні одна рибка дзвонила… Просила передати, що ти став татом…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
