ЛІдія Тугай - Я Богиня?, ЛІдія Тугай

- Пробачу за однієї умови.  Сядь поруч із Нікою. — Соша сіла. — А тепер візьми її за руку.  А тепер, Соша, це важливо, уяви, що ти вбиваєш Ніку.

- Ні, пані!  Що ви!  Я не можу!

- Ти звільнена.

- Ні, пані, - у Соші потекли сльози і затремтіла нижня губа.  - Пані Ніко, допоможіть.

- Лише уяви, що ти її вбиваєш.  Ось, бери ножа, - Ембер вклала в тремтячу руку домовиці ніж, друга рука все ще тримала Пандору.

- Ні!  Ні!  Ні! - Соша вирвалася з рук Ембер, кинула ніж і втекла.

– Як шкода.  А я хотіла, щоб ти на ній потренувалася.  Раз зі мною вийшло.  Вона точно знає багато.

- Ти маєш перед нею вибачитися!

- Чого б це?

- А ось з чого! - І Пандора доторкнулася до чола Ембер передаючи їй те, що прочитала у спогадах Соші.

***Соша стояла за фіранкою і поливала квіти.  Вона любила фіалки.  Вони вимагали особливого догляду.  Тут, під землею, що не мають сонячних променів, цвіли фіалки.  Вони були її особливою гордістю.  Раптом у кімнату зайшов Люціус із жінкою.  Соша завмерла.  Палацеві таємниці були її слабкістю.

  Люціус буквально впав на диван.

- Вона мені дзвонила! - Він був розлючений і в той же час розгублений. - Вона хоче зустрітися.  У ресторані Жасмин.  Завтра.  Після восьмої вечора.  Вона що, думає я – ідіот!  Це найромантичніше і відокремлене місце.  Як!  Ну скажи, як я на неї повівся?

-А Я попереджала тебе.  Не бери її в коханки.

-Томара, розкинь карти.  Що там?

- Нічого нового.  Тарун тебе знищить.

– Я знаю!  Я пропонував їй північний та східний округ.  Аби вона залишила мене у спокої.  Але ж їй мало!  Вона хоче все.  Ти чула? - Люціус подався до співрозмовниці. - Вона заявила, що вона - Богиня!  Богиня Тарун.

-Когла вона покінчить з тобою це буде майже правдою.

-Вона оточує себе світою.  Біля її ніг вже пара принців...

-Ти Мене покликав щоб скаржитися?

-Ні.  Ось випий. - Люціус дістав з потайної кишені маленький флакон.

-Що це?

-Сльози ангелів.

-Ти з глузду з'їхав!  Я не питиму!

-У нас немає іншого виходу.

-У тебе немає.  Це тобі кінець.  А я хочу жити.  Адекватною!

-Томара.  Після цього зілля ти будеш не просто "провидицею".  Ти будеш "змінююча долі".

-Після цього зілля я перестану бути собою!  І як ти взагалі здобув його?  Чи дожив до цього?

-У мене свої секрети.  Випий.  Подумай сама, випивши це ти знайдеш владу над розумом.  Та й дія через пару років вивітриться.  У тебе буде неповторний досвід.

-Досвід лежання в дурці?

-Ти сильна.  Я тебе не залишу.  Я тебе не залишу і завжди простягну руку допомоги.  Будь-яке твоє бажання буде виконано.  Подумай!  Не всі одержують такий шанс.

-Ні.  Я не питиму!  Що хочеш зі мною роби, але ні. - Томара схрестила руку на груди.  Вона сміливо і прямо дивилася в очі Люціуса.

-Ні, так ні. - Його погляд раптом почав випромінювати світло.  - Тоді я вип'ю це сам і у підземного світу буде найнеадекватніший правитель за всю історію існування.  - Люціус відкрив пляшечку з рідиною, що світиться, і зробив маленький ковток.

-Ти Що з глузду з'їхав?  - вихопила Тамара у нього флакон. - Негайно виплюнь!  Ти чуєш?  Негайно!

Люціус очима показав їй на флакон.  "Пий" - ясно читалося на його обличчі.  І Тамара випила.  Випила все до останньої краплі.

-Тільки заради тебе-віддала вона йому порожній флакон.  Люціус задоволений тим, що відбувається, просто сплюнув на підлогу.

Тамара завмерла.  Її очі закотилися, дихання почастішало.  Її затрясло.

-Люціус, ти тварюка! - Це були її перші слова через пару хвилин. - Бачу.  Бачу.  Бачу.  Твоя Тарун має злякатися.  Тоді вона починає робити помилки.

-Це я і без тебе знаю.

-Але ти не знаєш, що в неї є дар передбачення.  Вона йому сліпо вірить.  І це може її занапастити.

-Кажи.

-На півночі є три села.  Там мешкає твоя рятівниця.  Іди сміливо на побачення зі своєю фурієєю.  Ти повинен переконати Тарун, що в тому краю живе її смерть.  Вона почне робити помилки.  Її смерть демониця з крилами.

-Але демони не літають!

-Мовчати! - владно наказала Тамара. - Вона літає.  Тепер вона молода і безневинна.  Її дар поки що не виявився.  І не виявиться без твого втручання.  Вона проживе тихе щасливе життя.  Ти впевнений, що хочеш зламати дівчинці життя?

-Життя за життя.  Я вибираю своє.  До того ж я їй допомагатиму.

-Я навіть не сумніваюся.  Це у твоїх інтересах.  Але знаєш, що?

-Що?

-Вона стане правителькою цього світу.  Після тебе правитиме жінка.  Це не змінити.  Але ти можеш вибрати яка.

-Тобто я повинен убити двох?

-Ти не здатний вбити жодну з них.

-І що ж мені робити?

-Приручити.  Приручити ти зможеш.

-Я?  Та сучка не приручається.

-Не дури Люціус!  Я говорю про другу.  Тільки вона може позбавити тебе Тарун.  Чи ти готовий покласти на вівтар цю жертву?

-Та нехай вона піднесеться до ангелів, тварюка!

У Тамари тремтіли руки.  Її очі почали шалено обертатися.  Її почало трясти.

-Тамара!  Тамара!

-Там-вона показувала на штору.

-Хто там?  Негайно вийди.

Через штору вийшла Соша.  По щоках текли сльози, її трясло.

-Пан.  Ні.  Не ламайте життя дівчинці.

-Тебе забув спитати!  Підійди.

На ватних ногах Соша підійшла до Люціуса.

Якщо ти коли-небудь хоч пікнеш про те, що тут чула, в той же момент помреш.  Ти мене зрозуміла? - І він наклав на Сошу смертельне прокляття *** 

- Когда вона покінчить з тобою - це буде майже правдою.

- Вона оточує себе світою.  Біля її ніг вже пара принців...

-Ти Мене покликав щоб скаржитися?

- Ні.  Ось випий. - Люціус дістав з потайної кишені маленький флакон.

- Що це?

- Сльози ангелів.

- Ти з глузду з'їхав!  Я не питиму!

- У нас немає іншого виходу.

- У тебе немає.  Це тобі кінець.  А я хочу жити.  Адекватною!

- Томара.  Після цього зілля ти будеш не просто "провидицею".  Ти будеш "змінююча долі".