Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

- Чого завмер, - пролунав голос Теха, - кинь кілька гранат, щоб збоку впали або ззаду тварюки.

Я закинув парочку за неї, пролунав вибух і тварюка кинулася на нас, припадаючи на задні ноги, та схоже, одне крило теж було перебите, тягнулося по землі. Але життя в ній, як на мене, анітрохи не поменшало, вона пересувалася до нас і постійно била псі атаками, трохи згодом приєднався кіт і відповідав їй, мені залишалося для себе тримати захист і іноді стріляти.

- Дотягне до кута і будь готовий бити ззаду, - роздавав команди Тех, - я спробую її відвернути на себе.

Ми з котом перегрупувалися та опинилися спиною в інший коридор, залягли, чекаємо. Світло-шумова в коридор, вибух, вереск, тварюка вискакує і підминає під себе кіборга з абордажними ножами, продавлюючи його силове поле. Патрульний дроїд у три стволи гатить по боці тварюки, кіт б'є в спину псі атаками, я пробую пробити череп зі зброї. Псі-захист тварини то з'являється, то зникає. Ефект пробивання періодичний. Внизу під нею смикається кіборг, шинкуючи їй щось внизу, а тварюка рве його броні скафандр із тілом. Підбігаю, і в одну з ран, що утворилися біля голови, засовую гранату. Раптовий удар лапою по мені, не зрозумів як попався, ось і лечу в стіну, свідомість відключається, але аптечка допомагає утриматися, болить місце удару і весь бік, яким вдарився об стіну.

Активую гранату, вибух, весь коридор заляпує кров'ю і м'ясом. Намагаюся встати, не виходить, падаю обличчям у підлогу, лівий бік тіла не слухається, рука, схоже переламана і зламана ключиця. Нейромережа сигналізує про пошкодження. Тварюка ворушиться, у псі полі вона ще жива. Зібравши всі сили, мені вдається встати та витягнути клинок з-за спини, але пальці тремтять від напруги. Відчайдушним рухом підбігаю та вбиваю клинок у череп тварини, раз і назавжди покінчивши з її загрозою. Все, завмерла. Під норами хлюпнула кров, а за ногу мене схопила рука. Ледь не злякався. Не звертаючи уваги на пекучий пульсуючий біль, що йде від мого зламаного тіла, я зібрав останні сили, щоб допомогти звільнитися кіборгу з-під туші.

Раз, два і потроху витягую кіборга, один його бік розірвано до каркаса, здалося, що минула ціла вічність, але мені вдається звільнити кіборга. Весь в уламках порваного комбінезона і частин його кібернетичного тіла він встає.

- Із цією розібралися, - штовхає він ногою тушу - ти як Мік?

- Погано. Тримаюся на аптечці.

Озираюся навкруги, помічаю кота, який дивиться в другий коридор зі здибленою шерстю.

- Тоді пішли на вихід. На сьогодні вистачить з мене пригод.

- Стій, до нас ще гості. – позаду мене, з коридору вискакує тварюка з биркою і на всю мчить до нас стрибками, розчепіривши кігті.

Кіт б'є псі атакою, тіло тварюки, не добігаючи до нас метрів п'ять, спотикається, завалюється на підлогу і по свіжій крові сунеться до нас прямо під ноги. Секунда інша, намагається встати, ковзаючи в крові, а кіборг її добиває паралізатором, вихопленим десь у мене на поясі. Тепер точно на сьогодні все, виконали та перевиконали плани, я на автоматі переставляв ноги, все пливло перед очима. На вихід, кіборг допомагав своїм цілим боком мені дійти до дверей. Тут нас зустрічають дівчата, усі втрьох.

- Хто поранений? - кидається на допомогу мені Ліка й Оллі, а Кіра біжить до Теха.

- Я, бік і рука. - Ліка одразу сканує якимось приладом ушкоджені ділянки, щось колють і накладають шину.

Оллі допомагає, тримаючи в правильному положенні руку. Стає легше, сиджу на платформі, дивлюся як усі метушаться, як у кіно, німому. Помічаю кота, що облизується, він вибрався з п'ятого рівня, знову там щось з'їв у тварюки. Тех відбивається від Кіри, кажучи, що в нього все гаразд і він не поранений, а та з широко розкритими очима дивиться на дірки в скафандрі, майже відірвану руку і не розуміє, що з цим робити. Кіборг розвертає і йде знову на п'ятий рівень, а Кіра прямує до нас.

- А як це,  …………  що це таке - намагається вона зв'язати слова - Тех, що не людина?

- Тіло точно не людини, Кіра, - сказав я, а в цю мить кіборг притягнув тварюку з биркою, усі озирнулися, - а ось ця тварюка якраз людина, дівчата. - я ткнув пальців у тварюку на підлозі, ззаду шикнула аптечка, і я відключився.

Інтерлюдія.

Оллі сиділа в оазисі біля озера на другому рівні, їй не хотілося бути самій, прийшла обідати, та й зараз тут було порожньо. Тим паче всі чоловіки залишилися у форті й більше не окупували їдальню, і вона знов перетворилася на спокійне й приємне місце.

- Що ти порекомендуєш сьогодні на обід? - відірвала її від роздумів Кіра.

Дівчата вирішили сходити сюди на разом, незабаром має прийти й Ліка.

Аґрафка подивилася в меню синтезатора, а потім назвала кілька страв схожих на кухню її народу.

- Дякую, - подякувала їй дівчина, - а то тут усі назви якісь дивні.

- Це просто аґрафською, переклад такий. - усміхнулася Ліка, яка щойно прийшла.

- До речі, - пробурмотіла собі під ніс Оллі, - треба б дещо і мені з вами обговорити.

Але вона не встигла вона почати розмову, як синтезатор видав писк, що страви готові. Значить пізніше. Обід вийшов знатний і щільний. Кіра знову дозволила собі трохи солодощів, та й інші не відмовилися. Сиділи й розмовляли - хто про що, розповідали про себе. Ну, принаймні те, що можна було.

Подруги якраз почали обговорювати щось іще, як Оллі почула, що відчиняються вхідні двері, і побачила, що до них іде Мік. Хлопець був одягнений у бойовий скафандр, і обвішаний зброєю та гранатами, знову кудись зібрався. Несподівано різко зупинився, не дійшовши до них кілька кроків, після чого деякий час вдивлявся в їхні обличчя.

- Доброго дня дівчата, смачного.

- Привіт. Сідай з нами поїж. - запропонувала Кіра.

- Дякую, я не голодний.

- Сталося щось, - одразу зрозуміла затримку Ліка, - ти знову в авантюру вплутався?

- Я з техніком йду на п'ятий рівень, там може бути небезпечно і про всяк випадок прийшов сказати вам, щоб підстрахували мене, якщо щось трапиться.