Сьюзен Коллінз - У вогні

до мене, як до досвідченої учениці, тож я попросила його нагадати мені всі типи вузлів, котрі можуть мені знадобитись, і, можливо, навчити мене кількох нових. Було б чудово провести весь ранок із ним наодинці, однак десь години за півтори хтось обійняв мене ззаду і своїми спритними пальцями легко закінчив зав’язувати складний вузол, над яким я пріла. Певна річ, це був Фіней, який, здавалось, усе своє дитинство вправлявся з тризубцями і в’язав на сітках складні вузли. Я дивилась, як він, щоб розважити мене, розплутав мотузку, сплів зашморг і вдав, що вішається.

Закотивши очі, я попрямувала до іншої вільної зони, де трибутів навчали розпалювати полум’я. Я вже давно чудово навчилася це робити, але й досі не вміла робити цього без сірників. Тож тренер навчав мене викрешувати іскру за допомогою кременя та кресала. Це виявилося значно важче, ніж здавалося на перший погляд. І попри всі докладені зусилля, щоб нарешті викресати вогонь, у мене забрало близько години. Я з тріумфальною усмішкою звела очі — і побачила, що маю товариство.

Поряд зі мною сиділо двійко трибутів з Округу 3, вони силкувались розпалити путнє вогнище за допомогою сірників. Я вже хотіла була піти геть, але мені кортіло ще раз спробувати викресати вогонь кременем, до того ж я мала звітувати Геймітчу, що таки намагалася потоваришувати бодай із кимсь, а ця парочка здавалася цілком прийнятною. Обоє були маленькі на зріст, із дуже блідою шкірою й чорнявим волоссям. Жінка на ім’я Вариста була на вигляд маминого віку і говорила тихим інтелігентним голосом. Але я одразу ж помітила, що вона має звичку уривати фразу на півслові, ніби забуває, що взагалі з кимсь розмовляє. Біпер на вигляд був старший за неї і якийсь метушливий. Він носив окуляри, але здебільшого дивився понад ними. Парочка була трохи дивною, але я принаймні могла бути впевнена, що ніхто з них не змусить мене червоніти, роздягаючись при мені догола. До того ж вони родом з Округу 3. Можливо, вони підтвердять мої підозри щодо повстання там.

Я огледіла Тренувальний центр. Піта був у зоні, де метали ножі. Морфліністи з Округу 6 у камуфляжній зоні розмальовували одне одному обличчя яскраво-рожевими хвилями. Трибут з Округу 5 вибльовував вино у зоні, де навчали битись на мечах. Фіней і жінка-трибут із його округу стріляли з лука у відповідній зоні. Джоанна Мейсон знову була голяка — мастила шкіру олією перед рукопашним поєдинком. Тож я вирішила нікуди не йти.

З Варисти і Біпера вийшло пристойне товариство. Вони були дружні, але не надто допитливі. Ми погомоніли про наші таланти; вони розповіли мені, що обоє — винахідники, тож мій удаваний інтерес до моделювання одягу сильно програвав у порівнянні з цим. Вариста розповіла про пристрій для текстильної промисловості, над яким вона працювала.

— Він визначає щільність тканини й вибирає міцність... — промовила вона, аж тут її увагою заволоділа соломинка, і вона не договорила.

— Міцність нитки, — закінчив за неї Біпер. — Автоматично. Це виключає можливість людської помилки.

Потім він розповів про свій нещодавній успіх: Біпер розробив музичний чип, такий маленький, що його можна заховати в коштовному камінчику, але музику він гратиме кілька годин. Я згадала, як Октавія розповідала про це перед весільною фотосесією, і вирішила, що це мій шанс перевести розмову на повстання.

— О так. Кілька місяців тому моя підготовча команда була страшенно засмучена через те, думаю, що не отримала цього вашого винаходу, — промовила я між іншим. — Мабуть, у вас були затримки з виконанням замовлень.

Біпер поглянув на мене понад окулярами.

— Так. А у вас хіба цього року не було затримок із відвантаженням вугілля? — запитав він.

— Ні... Ну, було кілька тижнів, коли нам прислали нового старшого миротворця з командою, але все швидко владналося, — промовила я. — Відвантаження вугілля, маю на увазі. Однак два тижні вдома для багатьох людей означало два тижні голодування.

Я думала, вони здогадаються, на що я натякаю. Що у нас повстання не було.

— Яка ганьба, — зронила Вариста трошки засмучено. — Мені ваш округ здавався дуже... — вона замовкла, збита з пантелику якимись своїми думками.

— Цікавим, — закінчив за неї Біпер. — Ми обоє так вважаємо.

Прикро було усвідомлювати, що їхній округ постраждав набагато більше за наш. Я відчувала, що повинна вступитися за своїх краян.

— Розумієте, у нас в Окрузі 12 мешкає зовсім небагато людей, — почала я. — Хоча, враховуючи теперішню кількість миротворців, ніхто б і не подумав. Але ми таки цікавий округ.

Ми вже рушили до зони, де навчали будувати житло, Вариста зупинилась і пильно подивилась на трибуну, де продюсери їли, пили, спілкувалися та зрідка поглядали на нас.

— Подивіться, — промовила вона, непомітно кивнувши на них. Я підвела очі й побачила Плутарха Гевенсбі в розкішній пурпуровій мантії з хутряним комірцем — це означало, що тепер він старший продюсер. Він їв індичу ніжку.

Я не зрозуміла, чому це так здивувало Варисту, але зауважила:

— Так, цього року його призначили старшим продюсером.

— Та ні. Дивись, ось там, у кутку столу. Це ж... — почала Вариста.

Біпер примружив очі й поглянув понад окулярами.

— Це ж можна побачити неозброєним оком.

Я спантеличено вдивлялась у вказаному напрямку. І раптом теж побачила. В кутку столу ділянка завбільшки шість на шість дюймів заледве не вібрувала. Ніби повітря пульсувало невидимими хвилями, викривляючи ріг дерев’яного столу й бокал вина, який хтось поставив на край.

— Силове поле. Між нами та продюсерами провели силове поле. Цікаво, навіщо це? — здивувався Біпер.

— Либонь, від мене ховаються, — зізналась я. — Минулого року я на тренуванні пустила в них стрілу.

Біпер і Вариста здивовано втупились у мене.

— Мене спровокували... До речі, а всі силові поля мають такі точки?

— Тільки в слабких... — почала Вариста тихо.

— Місцях, — закінчив Біпер. — Узагалі-то поля повинні бути цілком невидимі.

Я хотіла розпитати більше, та оголосили обід. Я пошукала очима Піту, але він спілкувався з десятком переможців, тож я вирішила пообідати зі своїми новими приятелями з Округу 3. Може, ще й Сія до нас приєднається.

Коли ми дісталися обідньої зони, виявилося, що Пітина команда має інші наміри. Вони стягли всі маленькі столики докупи й об’єднали їх в один великий стіл, тож нам усім доведеться обідати разом. Що ж мені