Ізабелла Сова - Терпкість вишні

— Ти заручилася?

— Гадаєш, це все, про що мріє інтелігентна невротичка напередодні тридцятки? — пирхнула Малина.

— Тоді я вже нічого не розумію, — капітулював Ірек.

— То я розкрию тобі очі. Останнього разу ти питав, чи є щось таке, що справило б мені радість. То я скажу тобі, що є!

— Ну?

— Увігнуті пупки знову в моді.

— То й що?

— А я останні п’ять років переймалася, що в мене не такий пупок, як у зірок MTV.

— Жартуєш! Невже ти хотіла б мати кулю завбільшки з абрикос? Ти й справді забагато дивишся телевізор.

— Але я вже більше не переймаюся. Бо нарешті маю щось таке, що на хвилі моди. Пупок!

* * *

— Вона така поверхова чи така закомплексована?

— Друге. Весь час думає, що затовста, забридка і має надто тонке волосся. Зрештою, воно і є тонке, так само, як і в мене, на превеликий жаль.

— А її хлопець нічого з тим не робить? Я, звичайно, не про волосся.

— Я здогадався, — відказав Ірек. — Він намагався. Останнього разу ми витягли Малину на Ринок і наказали їй рахувати всіх гарних дівчат. За годину вона знайшла чотирьох.

— Ми бавилися в це з Мількою тиждень тому в садку біля Гродської. І нарахували стільки ж чоловіків.

— І що? — запитав він, не приховуючи занепокоєння.

— Я ніколи не думала, що люди такі бридкі.

— Це вплив телебачення. А зокрема, музичних програм. Людина думає, що світом ходять самі секс-бомби обох статей, а потім опиняється на вулиці і не вірить власним очам!

Перший понеділок червня

Нам знову вдалося витягнути Мільку на вулицю. Цього разу до ближнього скверика. Там на нас мав чекати Філіпп. І він чекав, згідно з обіцянкою, яку дав Іреку. Цей уже мені Ірек. Він здатен шокувати жінку не тільки в День студента. От уже три дні не грав у «Diablo», а замість цього вибрався зі мною на довгу прогулянку. А почувши історію Філіппа, узяв справи у свої руки і просто до нього зателефонував.

— Філіпп буде сьогодні в садку «Алхімії», — повідомив він, поклавши слухавку. — Тепер тільки треба занести туди Мілену — й готово.

* * *

Він, як завжди, мав рацію. Мілена, побачивши Філіппа, спочатку недовірливо призупинилася на тротуарі. Ми вже думали, що вона обернеться на п’ятах і піде. Але тієї самої миті в її очах спалахнули маленькі ліхтарики надії.

— Ніколь Кідман не належить до мого типу жінок, — почав Філіпп, підводячись від столика. — А тим паче Джулія Робертс. Моїм типом є ти.

— Справді? — Мілена шморгнула носом, кидаючи на нього недовірливий погляд.

— Без жодних сумнівів, я кажу те, що думаю. Я такий, — упевнено кинув він, і тільки досвідчене око помітило б ознаки хвилювання. У цьому весь Філіпп. Для Мілени він і надалі мусить удавати Сильного Чоловіка з Вестерну.

— Якщо так, то вибач мені, — подала вона йому долоню на знак злагоди.

— Це ти мені вибач, що я таке тобі намолов і що ти через мене страждала, — зворушився Філіпп, але зараз же опанував свої емоції й випалив: — Ну якщо ми все з’ясували, переходимо до наступної справи. Ви маєте лише два, максимум три дні, щоб подати папери. Я дізнавався в адміністрації.

Перший вівторок червня

Ми маємо тільки один день. Двадцять чотири години, щоб дійти якогось рішення. Рішення, від якого може залежати все наше життя.

— Я починаю вагатися, а чи не спробувати ще раз на СНОБ, — зронила я, глумлячись над шкірками на великому пальці лівої руки. — Е, ні-і-і. Це тільки коротка мить слабкості й рештки впливу мого тата. Господи, що б його вибрати?

— Я на вашому місці спробувала б вступити на мистецтвознавство, — запропонувала Марія. — Потім ви заснуєте галерею і будете пропагувати моє малярство.

— Ми думали, ти станеш акторкою, — здивувався Травка. — Ти з таким запалом розповідала про роль Попелюшки.

— Мене вже попустило, — сказала Марія, не перестаючи розчісувати волосся. — Це була миттєва забаганка. Тепер я таки вирішила стати маляркою. Вихлюпну на полотно свій біль і любовне розчарування.

— А якщо по правді, то що сталося? — не вгавав Травка. — Бо я не вірю, що ти з власної волі відмовилася від сценічної кар’єри.

— Нічого не сталося, — збрехала Марія.

— Марисю, адже ти знаєш, що рано чи пізно правда вийде на яв.

— О’кей, тоді я вам скажу, — рознервувалася Марія. — Той режисер виявився клятим пустобрехом. Так само, як гуру і половина чоловіків на тому клятому світі.

— Так я і думала, — озвалася Вікторія. — Бо який режисер тягає на собі стільки золота? Хіба що режисери попсових відеокліпів.

— Він ніякий не режисер! Хіба що власного заплутаного життя! — гаркнула Марія.

— А як ти дізналася? — допитувався Травка.

— Випадково. Вчора Ірек показував мені знімки в комп’ютері. І раптом серед фоток Тома Круза я виявила дядька в білому шалику на тлі якогось пам’ятника. Запитую, хто це, а Ірек відповідає, що це його батько. «Я не знала, що він режисер», — кинула я, на що він вибухнув сміхом і каже: «Бо він ним не є. Зате він обдарований місячною фантазією».

Марія заплакала, тому ми на якийсь час відклали роздуми про вибір факультету. Через годину нам вдалося її втішити. Найдійовіше подіяли аргументи Травки, який довго й пристрасно доводив, що малярство значно більше пасує Марії, ніж банальна роль Попелюшки.

— Я теж так думаю, — визнала вона врешті й витерла очі. — То куди ви, зрештою, будете вступати?

Перша середа червня, рано-вранці

Залишилося кілька годин. А ми ще й досі не дійшли рішення. Наразі намагаємося зважити поради зичливого оточення.

— Хоч би що ти вибрала, це завжди можна змінити, — це мама, — а тому не нервуйся. Бо воно цього не варте. А Місько саме підказує, що ви можете вступити на лісівництво чи охорону довкілля.

— Ідіть на філософію, — запропонував Травка. — Візьмете в мене всі конспекти й підручники. Велика ощадність часу та грошей.

— Тільки не вступайте на мій факультет. Вони напродукували спеціалістів з управління на двадцять років уперед, — це Малина. — Шкода тільки, що в цій країні немає чим управляти.

— Не обирайте медицину, хіба що маєте бажання долучитися до ста тисяч зневірених лікарів, — це Болек.

— Не вибирайте дошкільне виховання, — це Вікторія. — Я працювала на канікулах у дитсадочку, і повірте мені: росте справжнє покоління потвор.

— Не вибирайте право, — це Єндрек, — хіба що котрась із вас має прізвище Потебенько.

— Може, все ж таки цей СНОБ? — це відомо хто.

* * *

— І що? — Мілька обірвала повне напруги мовчання.

— Повна плутанина, — зізналась