Конор Костик - Епік

— Еріку, Еріку! Я не такий, як решта. Я виріс тут, у Блювалі, пам’ятаєш? У твої роки я видобував тут сіль. Це тяжка робота, ми копали канали й навантажували діжки, всякчас під пекучим сонцем, з соляним пилом, що густо зависає в повітрі, набивається в рот, висушує шкіру.

Свейн випростав руку, придивився до неї і скрушно засміявся:

— Я гадав, що ті дні позначили мене назавжди, висушили мене, мов сушню.

— Ні, — рішуче урвав його спогади Ерік. — Якщо Попеля жива, мої друзі і я маємо інші плани.

— Дуже добре, — посмутнішав Свейн і відхилився на спинку стільця.

Якийсь час вони дослухалися до шторму, що гнав хвилі дощу, які бились об віконниці, і спостерігали гру полум’я, що вигиналось під протягами.

— У такому разі я пропоную вам оборудку. — Свейн уже не був люб’язним старим добродієм, а говорив холодним, зваженим тоном.

— Кажіть, — відповів Ерік.

— Я не знаю, які ваші плани, але, припустивши, що ви якимось чином хочете домогтися амністії для Гаральда Еріксона, тож маєте кинути виклик Центральному Комітетові, так?

— Можливо.

— Що ж. А як стосовно того, що ви дасте мені десять тисяч візантинів за інформацію, без якої ви, можливо, не матимете успіху?

— Яку інформацію? Ми знаємо персонажів, з якими нам доведеться зіткнутися, — обережно говорив Ерік, хоча зацікавився тим, що міг сповістити йому Свейн про ЦК.

— Авжеж, ви знаєте своїх супротивників на арені, але як щодо тих, хто не виходить на арену? — Свейн, здається, придивлявся до реакції на Еріковім обличчі.

— Якщо ви маєте на увазі вбивцю, ми знаємо про нього. Він намагався пройти на корабель, пам’ятаєте?

Свейн видавався розчарованим:

— Звичайно, Гаральда тренували, щоб він використовував убивцю. Він повинен знати, що ЦК має додаткового, таємного персонажа. Однак не знає рис, властивих тому персонажеві, тож дозволь мені сказати, що той персонаж має один унікальний предмет, який робить його майже невразливим.

Ерік зважував ці слова.

— Гаразд. Розкажіть мені про цього персонажа та його спорядження, і я оціню вартість вашої інформації. Якщо я вважатиму, що вона врятує наші життя, дам вам десять тисяч візантинів.

— А якщо ні? — обережно запитав Свейн.

— Дам менше.

— Я певен, що ви оціните справжню вартість того, що я розповім.

Ерік кивнув головою, показуючи, що Свейн може розповідати.

— У своєму колі Центральний Комітет контролює Екзекутора. Цей персонаж — чоловік, убраний в укритий рунами і виготовлений руками карликів обладунок. — Свейн глянув, щоб перевірити, чи оцінює Ерік вартість такого панцера. — Він має Довгого Лука Падучих Зір для вбивства здалеку. Звичайно, повний набір магічних і отруйних стріл. Зрозуміло й без слів, що він має всілякі зілля й бальзами, які можна купити за гроші. В бою він використовує або Гострець, довгий меч, магічне лезо якого таке гостре, що на кожні двадцять ударів припадає один, що прорізує який завгодно матеріал — будь-який! або Міцнющого Місячного Меча, зброю, яка наганяє такого страху, що супротивники рухаються вкрай повільно, а то й узагалі прикипають до землі. Все це дуже добре. Але справжня таємниця його невразливості полягає в тому, що він має Золотий Щит Аль-Карака. — Тут Свейн замовк, щоб ковтнути меду. — Ти коли-небудь чув про цей щит?

— Ні, — Ерік був змушений визнати, що вперше чує про цю річ.

— А про Аль-Карак?

— Це, мабуть, якісь дервіші на Півдні?

— Так, — схвально кивнув головою Свейн. — Небагато людей знають про них. І ніхто не бачив їх, аж поки я поїхав туди в пошуках інформації для Epicus Ultima. Перебуваючи там, я багато дізнався про цей щит, яким тоді володів їхній принц. Усередині щита сидить ув’язнений демон, що має унікальну здатність живитися чарами, поглинаючи їх і посилаючи їхню енергію через тіло володаря щита. Центральний Комітет уповноважив мене запропонувати за нього мільйон візантинів, і принц погодився продати його. Ти розумієш, чому ми витратили таке казкове багатство за однісіньку річ?

— Бо він робить невразливим до чарів? — запитав Ерік.

— Саме так.

— Мудрована штука, — присвиснув Ерік.

— Дуже. Ніхто не може сподіватися на перемогу у двобої з Екзекутором. Якщо ви вражаєте його немагічною зброєю і, можливо, завдаєте кожним ударом незначної шкоди, він битиме вас Гострецем і розітне навпіл, перше ніж ви лише почнете допікати йому. Єдина надія — подолати його кількістю, щоб убитих швидко замінювали інші воїни. Сотня, мабуть, могла б перемогти його.

То була прикра новина, і Ерік підпер підборіддя руками, поринувши в задуму. Він запитував себе, чи зможуть вони як-небудь уникнути сутички з Екзекутором, лишаючись у Касинопії, як раптом Свейн урвав його міркування:

— Ну?

— Що? — розгубився Ерік.

— Чи варта ця інформація десяти тисяч візантинів?

— Так, варта, — він повільно кивнув головою.

Розділ 26

Король водяників і русалок

Еріка вихопили зі сну, в якому він ще не розв’язав проблеми, де розташувати своє військо. В його спальні стояла Інгеборг із розпашілим від збудження обличчям.

— Мені треба бігти, розбудити Сігрид і самій повернутися в «Епік». До зустрічі там!

Ще очманілий од сну, думаючи, чи можна йому розквартирувати військо в будинках гоупських жителів, Ерік уже майже прокинувся, щоб відчути легенький сором за страшенний розгардіяш у своїй спальні.

— Що сталося?

— Це Б’єрн. Він рятує нас! Негайно йди туди! — дівчина побігла, клацаючи підборами по дерев’яних сходах.

Порятунок. Якщо якесь слово у світі й могло миттю підняти його з ліжка, то саме це. Натягнувши похапцем штани й сорочку, Ерік босоніж побіг до свого апарата. Він уже майже приєднався, коли почув рухи внизу і згадав про свого гостя.

— Мені ненадовго треба в «Епік»! — гукнув Ерік униз. — Беріть там усе, що вам треба.

— Дякую! — відповів Свейн хрипким голосом. — Щасти тобі!

* * *

# УСМІШКА

Гримотливий звуковий удар і призматичне розпорошення всіх барв веселки.

Ерік знову був Попелею, бранцем на кораблі герцога Раймонда. Попри його окрилені надії, нічого не змінилося. Бранці й далі сиділи в тій самій брудній комірчині, де хиталася тьмяна олійна лампа, повторюючи безладні коливання судна.

— Доброго ранку! — Анонім був єдиним присутнім персонажем і заговорив до Еріка, коли той збирав свої речі. — Що сталося? Добрі новини?

— Навіть не знаю.

# РУХ ПЛЕЧИМА

А втім, зв’язана Попеля не могла зробити цього руху.