Софія Малинська - День всіх знервованих, Софія Малинська

Я знаю, це дивно, адже ми з тобою ніколи не бачилися. Я тоді тебе зовсім не знав. Та розумів, що хочу пізнати. Хочу познайомитися з дівчиною, що заступилася за мою сестру, незважаючи на наслідки. Дівчину, якій байдуже на те, скільки в якогось сміття грошей та влади. Я хотів знайти тебе та подякувати. Можливо запросити кудись. Нормальний хлопець так і зробив би. Пригостив би тебе кавою, спробував познайомитися... А не вигадував би якесь замовлення з дивакуватими умовами й наражав тебе на небезпеку...

— Так, це правда, — врешті промовила я, намагаючись ігнорувати шалений стукіт власного серця.

Я не була впевнена, що саме відчуваю з приводу усього, що він розповів. Мабуть тому, що не обмежувалася якоюсь однією емоцією. Та точно знала що збиралася йому сказати.