Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі 📚 - Українською

Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі - Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі

74
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Дата Туташхіа" автора Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 52 53 54 ... 238
Перейти на сторінку:
не схотів залишатися в лазареті, розплатився з Мурманом і, віддавши Чоніа все, що йому приніс брат, пішов.

Було по обіді, коли Квішиладзе, взявши патериці, спустився на подвір’я гуляти. Чоніа склав провізію, що її залишив Вараміа, все зв’язав, перекинув через плече й пішов собі в напрямку до Поті. Квішиладзе провів його поглядом, вернувся в палату, перевірив свої припаси, чи не прихопив хто з тих, що пішли, його добра. У банки, катхи, ворочечки, торбинки — в яку землі було насипано, в яку — попелу з грубки нагребено, а в одну Чоніа справив малу нужду.

Отак це було, і свідком тих пригод доводилося мені бути разом з Датою Туташхіа.

Розділ другий

І коли народ ступив на порочний шлях і малодушність взялася вершити те, що досі великодушність вершила,— сказали деякі:

— Хто нас годує і викохує, тих ми і називаємо своїми близькими!

І тоді примеркло Добро й умалів народ — бо ж у душі навіть найправедніших згинули благі зерна, а любов стала схожа з бур’яном на грунті сухому і неродючому. А сталося це тому, ідо багато було обложників, та мало обложених. І сподіялося:

Совість — звуком пустим і брязкотливим, а в устах утискувачів лайкою і обмовою; Сила — мечем, здійнятим на свою власну душу, і ярмом на ближнього; Доброта — ангельською личиною на виду диявола; Жінка — іграшкою пристрастей, блуду і безплідності; Друг — повірником у лиходійствах та пороках і побратимом у ницому страхові; Вітчизна — ареною користолюбців і порослою терням та дурманом нивою для сіяння лжі; Виноградник і Поле — місцем для присвоєння труда ближнього свого; Хліб та інше добро дісталися хабарникам і митарям; а весь Світ став царством заздрості й ненависті.

І коли збулося все назване, померкло навіть сонце, бо затьмило його сяяння золота. І став народ молитися ненависті й помсті, бо вони й стали його богом. А жерцем того бога і вершителем долі й справ своїх народ назвав дракона. Поживою його були плоть і серця людські. Дракон жер їх і не міг натлитися. Та був він, проте, не лише звіром, а й творінням божим, бо гніздився в глибині душі людської і сповнював усі її куточки.

Тоді зубожів Розум і страшні стали діяння його: вільний віддався в рабство заради хліба насущного; зняли ярмо з шиї вола й наклали на шию людині; рушили орди, спустошуючи землю, і забрали з собою наймудріших і найвродливіших, а інших обклали непосильною даниною; мудреці забули батьківські заповіти, і вміння читати зорі стало слугувати поневоленню душі людської; підлесники й безумці об’їздили моря і сушу, аби ще помножити багатство і розкоші своїх поневолювачів; псевдопророки та святоші навчили народ чаклунству і знахарству, аби задушити справжню віру; безумні спалили виноградну лозу і посіяли отруйні злаки, щоб ті, хто споживе їх, забули розум і совість.

І народ вочевидь бачив дракона яко живущого в палатах і садах, але шанував його не як звіра, а як стража Мамонового царства — йому ж і краю не буде, бо для маловірних і слабких духом був той дракон бажаний і улюблений, хоч живився він кров’ю і душами народу.

І прорік тоді Туташха:

— Згубила любов не її ж слабість, а сила ворогова, бо не було в неї пі гострого меча, ні крилатої стріли, ні залізних лат, щоби захистити надбання своє. Не буде ж сього! Бо не добром, не мудрістю, а лукавством завоював дракон світ, розтоптав вільність, вибавив мужність.

І сів Туташха на білого коня, здійняв списа до сонця і заприсягся віднині поражати й карати зло тільки силою, бо не був Туташха богом...

Граф Сегеді

...Розшук змушений класифікувати розбій за видами й різновидами, бо без цього не можна визначити і метод боротьби. Дата Туташхіа належав до абрагів. На підставі тривалих спостережень я можу сказати, що простий люд досить діяльно співчуває абрагам, і не лише тим з них, хто хоч один раз виявив себе народним заступником, а й тим, хто, рятуючи свою шкуру, пустив у переслідувачів кулю і втік. Таке співчуття зроджується на грунті вічного й перманентно діючого протистояння владі, незалежно від способу правління і правових умов. Кожен чинить опір владі притаманними йому засобами. Діапазон способів непідкорення і протистояння досить широкий — від приховування доходів і звичайних крадіжок до приковування абрага, котрий, відбиваючись, може схопитися за зброю. Названий психологічний стан людей зумовлений, з одного боку, загальним засновком: стихійною жадобою змін, розвитку, а з другого — конкретним мотивом, коріння якого треба шукати в матеріальній зацікавленості.

Якщо правильно, що близькі стосунки людей тримаються на тому, що вони одне одному потрібні, то згодитися треба й з тим, що слава абрага в народі зростає у тій мірі, в якій він заступається за народ, і як наслідок — зміцнюється його опора серед населення. Народ не відмовляє в допомозі навіть грабіжникам і вбивцям, але така допомога викликана переважно страхом. Допомога, надана абрагові, народному заступникові, живиться і страхом, і повагою. Допомога — це турбота, послуги, труд заради щастя абрага, вона ставить під загрозу власні інтереси, а часом і життя. Усе це разом і є тим, що називають любов’ю. У випадку з Туташхіа людьми керував страх і повага. Про нього турбувалися, через нього ризикували і зрештою починали любити, доти, звісно, доки були потрібні одне одному.

Але на світі немає нічого вічного і незмінного. Бездоганна репутація Туташхіа підупала. Важко повірити, але, здавалося, він сам домагався цього навмисне, методично й цілеспрямовано. Ми, як могли, сприяли його компрометації...

Гіго Татішвілі

— Я закінчив вищий навчальний заклад. Був бідний, і довелося одразу шукати роботу. В Західній Грузії акціонерне товариство ремонтувало дороги, і я підписав з ним контракт.

Мені запропонували знімати профілі в околицях Чаладіді, і, щоб було кому таскати прилади й спорядження, довелося найняти двох чоловіків з місцевих селян.

Якось увечері, коли намети були вже напнуті і ми повечеряли, вони попросили виплатити їм жалування. Платити було вже час, і я розрахувався. Я заліз у свій намет, вони — в свій, і ми позасинали. Уранці не виявилося ні робітників, ні коней — коней украдено, робітники зникли. Ця місцевість була безлюдна, довкола на десять-п’ятнадцять верстов самі болота з хмарами малярійних комарів. Усю мою поклажу раніше ледве тягли двоє

1 ... 52 53 54 ... 238
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі» жанру - Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"