Айзек Азімов - Межа Фундації

сказати своє слово, і в кімнаті запала тиша. Коли Перший Спікер підводиться для виступу, ніхто не може його перервати. Навіть Делармі чи Гендібал не наважилися втрутитися.

Він сказав:

— Спікери! Я згоден, що ми зіткнулися з небезпечною кризою і мусимо вжити рішучих заходів. Це я маю полетіти назустріч ворогові. Спікерка Делармі з властивою їй добротою звільняє мене від цього завдання, заявляючи, що я потрібен тут. Однак насправді я не потрібен ані тут, ані там. Я старішаю і стаю втомленим. Уже давно очікують, що я колись-таки піду у відставку, і, мабуть, я маю це зробити. Якщо цю кризу буде успішно подолано, я піду. Але, звичайно, вибрати наступника — це привілей Першого Спікера. Я хочу зробити це зараз. Є один Спікер, який давно домінує на засіданнях Ради; один Спікер, який силою своєї особистості часто був тим лідером, яким я не міг бути. Усі ви знаєте, що я кажу про Спікерку Делармі.

Він зупинився, а тоді сказав:

— Лише з вашого боку, Спікере Гендібал, я відчуваю несхвалення. Можу я запитати чому? — Він сів, щоб Гендібал міг скористатися своїм правом на відповідь.

— Я не засуджую, Перший Спікере, — тихо відповів Гендібал. — Обирати наступника — ваша прерогатива.

— І я це зроблю. Коли ви повернетеся, успішно започаткувавши процес, що покладе край цій кризі, настане час для моєї відставки. Потім мій наступник відповідатиме за проведення необхідної політики й завершить цей процес. Ви маєте що сказати, Спікере Гендібал?

Гендібал спокійно відповів:

— Коли ви зробите своїм наступником Спікерку Делармі, Перший Спікере, то сподіваюся, що ви зважите за доцільне порекомендувати їй…

Перший Спікер різко перервав його:

— Я говорив про Спікерку Делармі, але я не називав її своєю наступницею. А тепер вам є що сказати?

— Прошу вибачити, Перший Спікере. Мені слід було б сказати, припускаючи, що ви зробите Спікерку Делармі своєю наступницею після мого повернення з місії, чи зважите за доцільне порекомендувати їй…

— Я не зроблю її наступницею і в майбутньому за будь-яких умов. Що тепер ви маєте сказати? — Перший Спікер не зміг зробити цієї заяви, не відчувши задоволення від того удару, якого завдав Делармі. Він не міг зробити це принизливіше.

— Добре, Спікере Гендібал, — повів він далі, — тепер ви маєте що сказати?

— Що я розгублений.

Перший Спікер знову підвівся й сказав:

— Спікерка Делармі домінувала й керувала, але це не все, що потрібно для посади Першого Спікера. Спікер Гендібал побачив те, чого не побачили ми. Він зіткнувся зі спільною ворожістю членів Ради, змусив їх переосмислити питання і втягнув у домовленість. Я підозрюю, що за мотивацію має Спікерка Делармі, перекладаючи відповідальність за переслідування Ґолана Тревіза на плечі Спікера Гендібала, але цей тягар належить саме йому. Я знаю, що він досягне успіху — у цьому я довіряюся власній інтуїції, — а коли він повернеться, Спікер Гендібал стане двадцять шостим Першим Спікером.

Він відразу ж присів, і кожен Спікер почав доводити свою думку в бедламі звуків, тонів, думок та емоцій. Перший Спікер не звертав на цю какофонію жодної уваги, а байдуже дивився перед собою. От і все; з деяким здивуванням він усвідомив, що відчуває велику втіху від того, що зняв із себе мантію повноважень. Йому слід було зробити це раніше, але він не міг.

До цього моменту він не бачив очевидного наступника.

А потім його розум спіймав думки Делармі і він глянув на неї.

Заради Селдона! Вона була спокійна та всміхнена. У ній не помітно було сильного розчарування — вона не здалася. Він замислився, чи не зіграв їй на руку. Та що вона могла вдіяти?

5

Делора Делармі вільно показала б і відчай, і розчарування, якби це принесло їй якусь користь.

Вона з величезним задоволенням завдала б удару по цьому старому дурневі, який керував Радою, або по цьому малолітньому ідіотові, з яким змовилася фортуна, але їй хотілося не задоволення. Їй хотілося дечого більшого.

Вона хотіла стати Першою Спікеркою.

І якщо в неї залишився якийсь козир, вона його використає.

Вона лагідно всміхнулася, спромоглася підняти руку, ніби збираючись заговорити, а тоді затримала цю позу достатньо довго, щоб запевнити, що коли таки заговорить, то скаже не просто щось звичайне, а аж випромінюватиме скромність.

— Перший Спікере, — промовила вона, — як сказав раніше Спікер Гендібал, я не засуджую. Вибирати собі наступника — ваша прерогатива. Хоч я зараз і говорю, то в сподіванні, що зроблю внесок в успіх того, що тепер стало місією Спікера Гендібала. Можу я пояснити свої думки, Перший Спікере?

— Кажіть, — коротко сказав Перший Спікер. Занадто вона чемна та м’яка, здалося йому.

Делармі скромно схилила голову. Вона вже не всміхалася.

— У нас є кораблі. Вони не такі чудові з технологічного боку, як у Першої Фундації, але повезуть Спікера Гендібала. Гадаю, що він знає, як ними керувати, як і ми всі. У нас є представники на кожній великій планеті Галактики, і його привітно зустрінуть скрізь. Крім того, він може захиститися навіть від цих Антимулів, бо тепер добре усвідомлює загрозу. Підозрюю, що навіть коли ми були необізнані, вони воліли працювати з нижчими верствами й навіть з фермерами-гамішами. Ми, звичайно, ретельно обстежимо розуми всіх другофундаторів, зокрема Спікерів, але впевнена, що вони залишилися незайманими. Антимули не наважилися на нас упливати. Проте немає жодної причини, чому Спікер Гендібал мав би ризикувати більше, ніж мусить. Він не планує відчайдушно й хоробро кидатися в бій, і найкраще буде його місію до певної міри замаскувати, якщо він прагне залишити їх у невіданні. Буде корисно, якщо він вирушить в образі торгівця-гаміша. Ми всі знаємо, що Прім Палвер вирушив у Галактику, удаючи торгівця.

Перший Спікер сказав:

— Прім Палвер робив це з конкретною метою; у Спікера Гендібала такої мети немає. Якщо виявиться, що потрібне якесь маскування, я впевнений, що він проявить достатньо винахідливості, щоб його застосувати.

— З усією повагою, Перший Спікере, я хочу звернути увагу на непомітне прикриття. Ви пам’ятаєте, що Прім Палвер брав із собою дружину й багаторічну компаньйонку. Ніщо так добре не підтверджувало сільську природу його персонажа, як те, що він подорожував разом із дружиною. Це послаблювало всі підозри.

Гендібал відповів:

— У мене немає дружини. Партнерки є, але жодна з них не захоче взяти на себе цю роль.

— Це нам добре відомо, Спікере Гендібал, — сказала Делармі, — але люди сприйматимуть ваш образ як належне, якщо з вами буде якась жінка. Тож, безперечно, можна знайти якусь доброволицю. А якщо ви вважаєте,