Люсі Хокінг - Джордж і корабель часу

перевірити, що з того правда, а що — ні. Вона так раділа, що пройшла до Чудесної академії!

— До того жахливого місця? — з відразою скривилася Енні. — Ми колись штурмували академію, щоб визволити звідти дітей. Але змогли врятувати тільки одну дитину.

— Я знайомий з нею! — сказав Джордж. — Тільки це вже бабця, а не дитина!

— Така бабця, як я? — іронічно перепитала Енні.

— Та ні, що ти, значно молодша за тебе, — бовкнув Джордж, а тоді зрозумів, що він тільки-но ляпнув, і почервонів як рак.

— Не переймайся, — засміялася Енні. — Треба трохи часу, аби звикнути, що я — бабця, а ти — хлопчисько. Розкажи мені більше про Німу й Геро.

— Німу вдала, ніби посилає Геро в Чудесну академію, але насправді відправила її сюди! Коли я прилетів з космосу, мене підібрав робот Німу — той, що опікується Геро. А потім він сказав Німу, що я повинен відвести Геро до Альби.

— Робот Німу сказав, щоб ти втікав до Альби і взяв зі собою Геро? — вражено перепитала Енні. — Що ж то за робот такий?

— По-моєму, то був суперкомп’ютер у тілі робота, — відповів Джордж. — Геро розповіла мені, що Німу знайшла Емпірея...

— Емпірея? — пожвавилась Енні. — Ти сказав «Емпірея»?

— Ага, — кивнув Джордж. — Знаєш, то було так дивно. Я готовий був повірити, що Емпірей... Ну, мені здалося, що він знає, хто я.

— Джордже, ти знаєш, що означає ім’я «Емпірей»? — запитала Енні.

— Ем-м-м, ні, — відказав Джордж. — І не маю телефона, щоб пошукати.

— Це стародавнє слово. З грецької воно означає «найвищі небеса», — пояснила Енні. — Або, як дехто каже, «Всесвіт». Джордже, по-моєму, ти знайшов Космоса!

— О Дампе добрий! — вигукнув Джордж, скопіювавши улюблений вислів Геро.

Отже, «вона» — це Енні, а Емпірей — не хто інший як Космос, їхній добрий приятель і помічник під час космічних подорожей у далекому минулому.

— Але постривай, — мовила Енні. — Ти сказав, що Космос був роботом-опікуном Геро?

— Еге ж, — відповів Джордж.

— Тобто найгеніальніший комп’ютер у світі підпрацьовував нянем?! — здивувалась Енні. — Але ж Німу — міністерка! Вона повинна була здати Космоса режиму тієї ж миті, коли його розсекретила. Вона не мала права користуватися ним для власних потреб. Це суперечить законам Едему!

— Німу не на боці Дампа. Я впевнений, що вона — подвійна агентка і хоче, щоб Едему настав кінець і щоб Геро нарешті жила нормально! — сказав Джордж. — Вона трохи розповідала про те, як вони з Емпіреєм продовжували роботу її батька — тобто Еріка, ох! — але так і не запустили його проект, бо їх зрадили.

— Не вірю! — вигукнула Енні. — Німу реалізувала його план?

— Який план? — запитав Джордж.

— Ерік планував запрограмувати машини так, щоб ті захищали Землю. Він передбачав, що одного дня машини стануть дуже розумні й вирішать, що Дамп — це найбільша загроза для планети. І скинуть його! Знаєш, Джордже, людська дурість у сто разів небезпечніша за штучний інтелект... Ерік вірив, що люди й машини зможуть співпрацювати задля спільного блага. Так, як він співпрацював із науковцями з усього світу. Що вони ділитимуться знаннями. Він вважав, що тільки так вдасться подолати колосальні глобальні проблеми, з якими зіткнулася Земля. І що це захистить нас від таких людисьок як Дамп — з їхніми підступними намірами. Але він не встиг запрограмувати машини, бо його затримали й відправили на Марс! І тепер ти хочеш сказати, що Німу закінчила почату ним роботу? Зсередини режиму?

— Ага, — відповів Джордж. — Думаю, якраз так воно й було! Машини налаштовані проти Дампа, і йому дуже важко бути розумнішим за них.

Він пригадав одну річ, яку почув у Великій вежі Дампа.

— Дамп сказав, нібито в нього найпотужніший мозок. Що він мав на увазі? Якщо він такий розумний, то чому не може змінити ситуацію?

— Не знаю, — відповіла Енні. — Звідси важко судити, де в Едемі правда, а де брехня.

— Що ж, я знаю, як це перевірити, — мовив Джордж і підвівся. — Ходімо швидше!

— Ми нікуди не йдемо, — спокійно відповіла Енні.

— Що? — перепитав Джордж. — Але ж Енні, — ми мусимо! Ми повинні повернутися, знайти Геро, забрати Космоса й мого друга Аттікуса і врятувати всіх людей! Енні, якщо ти не підеш зі мною, він просто... Не знаю, що він там зробить, але всім в Едемі точно буде невесело!

— Послухай, — сказала Енні. — Це дуже складно.

— Ні, не складно, — заперечив Джордж. — Вставай і ходімо до Едемополіса, щоб побороти Дампа й урятувати Едем! Та Енні, яку я знаю, точно б так учинила.

— Але я вже не та Енні. Я прожила набагато більше за тебе — і все своє доросле життя тільки те й робила, що боролася з тими людьми. Якщо ти думаєш, що як тільки я зайду в Едемополіс...

— А як же Геро? — виклично сказав Джордж. — Думаєш, Ерік не хотів би, щоб ти її врятувала? Якщо ти зараз зі мною не підеш, Геро й інші діти в Чудесній академії та й в усьому Едемі просто загинуть!

— В Альбі тисячі людей живуть активно, мирно і щасливо, — відказала Енні. — Ми маємо ракетний щит, тому наразі нам нічого не загрожує. А якщо Дамп мене схопить, я поставлю свій народ під загрозу. Ні, ми просто почекаємо. Опір машин уже почався. Може, люди теж почали повставати? Дампа скинуть разом із його корпорацією — тоді ми рушимо