Олена Гриб - Гра в чужу брехню, Олена Гриб

Вона махнула рукою:

– Облиш, то було давно! І здебільшого неправда. Я ж така фантазерка! Слухай, ти ще довго зображатимеш хворого? Ми побували в моєму храмі, зцілили твої рани… Вставай і приєднуйся до ради!

– Ні-і… Хоч ти за мить зробила те, на що іншим потрібні тижні, я на це згоди не давав і збираюся насолодитися болячками.

– Марку!

– Що – Марку? Може, мені хотілося валятись у ліжку і відчувати твою увагу? А ти раз – і забрала такий шанс! Гей, легше, я погоджувався на бинти, а не на шини!

– Дурню, знаєш, як я ревну… хвилювалася?! Ми всі переживали! Егоїстичний ідіоте, навіщо було ризикувати? Руки забери, я з тобою розмовляю! Та припини кривлятися, справа серйозна!

Марк зробив «розумне» обличчя і потягнувся. Здавалося, відтоді, як з'явилася друга мертва принцеса і він на власному гіркому досвіді переконався, що саме вона – справжня, минули роки. Маргалінайя… Розпещена дочка імператора, що грала оточенням як дешевими іграшками. Тепер її ігри стали значно витонченішими.

– Зел, ходи до мене, – тихо промовив Марк, одразу посерйознішавши. – Можеш не вірити, але я дійсно люблю тебе… Навіть твої примхи люблю… крім коханців… І ти мені дуже потрібна… Зел?.. Зел! Стривай, а якщо Карі увійде? Або Ель… Так, твоя правда, до Реха Ельміру!

/21. Літо – богиня Повітря.

22. Дігавліро – бог Слави./