Сомерсет Вільям Моем - Лицедії, Сомерсет Вільям Моем

Коли завіса опустилася й слово надали блідому, змученому авторові, який після кожного речення робив довгу паузу, Том спитав її, де б вона хотіла повечеряти.

— Давай поїдемо додому й там побалакаємо, — сказала вона. — А якщо ти голодний, то ми знайдемо щось поїсти на кухні.

— Додому, тобто до Стенхоуп-плейс?

— Так.

— Гаразд.

Джулія відчула, що Тому одлягло від серця, коли він почув, що вона не їхатиме до нього. В машині він увесь час мовчав, очевидно, роздратований тим, що йому доводиться проводжати її. Джулія догадувалася, що Евіс Крічтон, мабуть, запросили на якусь вечірку і він хотів піти разом з нею.

Коли вони приїхали, в будинку було темно. Слуги вже спали.

Джулія запропонувала спуститися в кухню і там перекусити.

— Не знаю, як ти, а я зовсім не голодний, — відповів Том. — Я б випив віскі з содовою й пішов спати. У мене в конторі завтра дуже багато роботи.

— Гаразд, тоді принеси його до вітальні. Я ввімкну світло.

Коли він повернувся, вона пудрилася й підфарбовувала губи перед дзеркалом, і лише після того, як він налив чарки й сів, вона скінчила цю процедуру й обернулася до нього. Сидячи у великому кріслі в своєму бездоганному костюмі, він мав дуже юний і надзвичайно привабливий вигляд, і вся гіркота, що сповнювала її протягом вечора, і ревнощі, що краяли їй серце останні кілька днів, раптом зникли, розчинившись у хвилі жаги, яка наринула на неї. Вона сіла на бильце його крісла й ніжно провела рукою по його голові. Том одсахнувся й сердито вигукнув:

— Не роби цього! Ненавиджу, коли мені куйовдять волосся!

Це було наче ніж у серце. Джулія ще ніколи не чула від нього такого тону. Але вона грайливо засміялася, підвелася, взяла налиту ним чарку віскі й сіла в кріслі навпроти нього. Його реакція й слова були інстинктивні, і тепер йому стало трохи соромно. Він уникав її погляду, й обличчя його знову зробилося сердитим. Це була вирішальна мить. Якийсь час вони сиділи мовчки. Серце Джулії болісно калатало, та, нарешті, вона примусила себе заговорити.

— Скажи-но мені, — промовила вона, посміхаючись, — ти спав з Евіс Крічтон?

— Ні, звичайно! — вигукнув він.

— Чому ж? Вона така гарненька.

— Евіс — не така. Я поважаю її.

Джулія зовні була абсолютно спокійна. Говорила вона недбало, немов розмова йшла про загибель імперій чи королів.

— Ти знаєш, що я помітила? Я помітила, що ти безтямно закоханий у неї. — Том усе ще уникав її погляду. — Чи ви часом не заручилися?

— Ні.

Тепер він дивився Джулії в очі, але погляд його був ворожий.

— Чи ти не освідчився їй?

— Хіба ж я можу? Хіба має право робити це такий жалюгідний нікчема, як я?

Він говорив так палко, що Джулія здивувалась.

— Що ти хочеш цим сказати?

— Навіщо про це базікати? Яка пристойна дівчина погодиться вийти за мене заміж? Адже я у тебе на утриманні, і ти про це прекрасно знаєш!

— Дурниці! Ну, подарувала я тобі кілька дрібничок — навіщо ж робити з цього трагедію?

— Мені не треба було брати тих подарунків. Я весь час знав, розумів це! Але все відбувалося так непомітно, поступово, що я схаменувся тільки тоді, коли загруз уже по самісінькі вуха! Ти нав’язала мені спосіб життя, який я просто не мав права, не міг дозволити собі вести. І я змушений був брати у тебе гроші.

— Ну і що ж з того? Зрештою, я дуже багата жінка.

— До біса твої гроші!

Він тримав чарку в руці і зараз, піддавшись раптовому імпульсові, жбурнув її об камін. Вона розлетілася вдрузки.

— Ну навіщо ж нищити цю щасливу оселю, — іронічно кинула Джулія.

— Пробач. Це у мене вийшло мимоволі, — він відкинувся на спинку крісла й одвернувся від неї. — Мені дуже соромно. Не так-то вже приємно втрачати самоповагу.

Джулія помовчала, не знаючи, що на це відповісти.

— Я не вбачала нічого поганого в тому, що допомагала тобі вилізти із скрути. Мені було приємно робити це.

— О, я знаю, ти робила це напрочуд тактовно. Тобі майже вдавалося переконати мене, що я роблю тобі послугу, дозволяючи сплачувати мої борги. Ти все робила для того, щоб мені легше було стати негідником.

— Я дуже шкодую, що ти так сприймаєш усе це.

Вона сказала це досить різко, бо вже починала дратуватись.

— Тобі нема про що шкодувати. Ти захотіла мати мене, і ти мене купила. А що я виявився нікчемою, який дозволив себе купити, то це тебе вже не обходить.

— І давно ти почав так думати?

— 3 самого початку.

— Це неправда.

Вона знала, що совість його заговорила через те, що він закохався в дівчину, яку вважав дуже чесною. Нещасний дурень! Невже він не розуміє, що Евіс Крічтон заради того, щоб одержати роль, готова лягти в ліжко з ким завгодно?

— Якщо ти закоханий у Евіс Крічтон, то чому не скажеш мені про це? — Він подивився на неї безпорадно, але нічого не відповів. — Може, ти боїшся, що після цього вона втратить шанси дістати роль у новій виставі? Ми, здається, досить довго знаємо одне одного, і ти міг би за цей час переконатися, що для мене насамперед — діло, а потім вже почуття.

Він аж нестямився від радості.

— Що ти хочеш цим сказати?

— На мою думку, ця дівчина — справжня знахідка. Я скажу Майклові, що вона годиться на роль Онор.

— Ах, Джуліє,. який же ти молодець! Ти просто чудо!

— Треба було спитати, і я б сказала тобі свою думку.

Він полегшено зітхнув.

— Ти така хороша.

— І ти хороший. З тобою весело проводити час, ти справжній мужчина, і будь-яка жінка може пишатися тобою. Мені приємно було лягати з тобою в ліжко, і мені здається, що й тобі так само. Але давай говорити відверто. Я ніколи не кохала тебе більше, ніж ти мене. Я знала, що те, що відбувається між нами, не може тривати довго. Що рано чи пізно ти закохаєшся в іншу жінку і між нами все скінчиться. І от тепер ти закохався, правда ж?

— Правда.

Вона хотіла будь-що примусити його зізнатися в цьому, але тепер, коли її підозри підтвердились,