Єва Басіста - Дві сторони, Єва Басіста

Глава 30

Лілія спостерігала за тим, як її чоловік збирав сумку. Роман мав поїхати до Одеси на три дні. Руда ще вранці знала, що Дмитро відправить її чоловіка з міста. Адже він телефонував їй вранці та сказав це, а також ще одну доволі гарну новину - у нього Олександр.

Це дуже втішило дівчину, бо означало одне - він не прийде та не стане руйнувати їй життя. Роман нічого не дізнається. Також вона думала над тим, щоб використати відсутність чоловіка ще для одної справи - викидня. Лілія розуміла, що час йде і скоро мають бути зовнішні ознаки її впсевдоцікавого стану.

Руда так над цим думала, що навіть не помітила розбитий стан Романа. Хлопець прийшов додому дуже зажурений, а коли побачив Лілію, то взагалі ледь не заплакав.

Кученюка їла совість. Він боявся, що вчиняє дуже великі помилки. Також не розумів, що з ним коїться. З однієї сторони - втрачав розум від Віри, але одночасно його тягнуло до його світочки. Остання його зустріла сьогодні ввечері у короткій сукні, але найбільше в очі йому кидався макіяж, що був виконаний у східному стилі. Хлопець навіть здивувався, як сильно він підходив Лілії. Ці подвійні стрілки робили її схожою на якусь королеву.

- Здається все взяв, - сказав хлопець, але не почув жодних слів від Лілії. Остання стояла біля вікна та дивилася, як за ним повільно темніло.

Кученюка злякала така реакція дружини. Роман став себе картати за зраду. Однак Віра була для нього сонцем, але Лілія...

- Рибко, щось не так? - підійшов до дружини хлопець.

Вона різко обернулася до нього. Син власниці магазину відчув на собі її холодний погляд . На мить йому здавалося, що вона все знає, але обличчя Лілії різко змінило свій вираз. Тепер вона усміхалася. Така емоція дуже личила дівчині. Вона робила її неймовірно красивою, що Роман не втримався. Він різко обійняв свою дружину та став її цілувати.

- Я тебе дуже люблю, - шепотів він їй на вухо, скидаючи одяг з неї.

- І я тебе люблю, але зараз не час, - відказала вона, розуміючи, що хоче Роман. - За тобою заїдуть через п'ятнадцять хвилин.

- А мені цього вистачить, - наполягав на своєму хлопець, роздягнувши дружину.

Роман не розумів нічого. Ще годину тому він лежав у ліжку з Вірою, а зараз кохається з Лілією, немов у останній раз. Дуже дивні емоції переповнювали Кученюка, який обіймав дружину та важко дихав.

- Це щось не схоже на тебе, - відказала Лілія, що думала про зіпсований макіяж.

- Сам дивуюся, - прошепотів він та різко встав. І саме тієї хвилини задзвенів його телефон.

Це означало, що йому пора йти. Тому хлопець швидко одягнувся, поцілував дружину, схопив свою сумку та подався до дверей. Його огортав цілковитий сум. Роман не знав, що йому робити далі. У його серці точилася війна.

Тим часом Лілія приводила себе до ладу. Вона швидко прийняла душ, вимила своє мідне волосся, стала одягатися та наносити новий макіяж. У неї на все була тільки година, адже саме через такий термін мав приїхати Дмитро.

Жовтенький зі свого боку вже стояв під будинком коханки. Він усміхався та розумів, що хитра Лілія відтепер знаходиться в його руках. Вона виконуватиме всі його забаганки. Молодику кортіло її трішки помучити. З його сторони це була маленька помста та не більше.

Молодик не раз думав, що йому доведеться робити з Лілією далі. Звісно йому подобалася вона за своє гарне обличчя та доволі їдкий характер, проте знав, що їй треба тільки гроші. Це йому розповів Олександр, який зараз сидів у нього в підвалі зі зв'язаними руками та розбитою губою. Цей лікар виклав дуже багато цікавої інфомації про дівчину, а особливо про її війну зі свекрухою.

Дмитро тепер мав на карооку компромат та живого свідка. Однак Жовтенький хотів збагнути, що це йому дає. Молодик поки роздумував над цим.

Лілія уже мала виходити з будинку. Вона бігла до дверей, як згадала, що має випити таблетку. Дівчина приймала потай протизаплідні препарати, адже її часті сексуальні зв'язки змушували вдаватися до такого, адже  не хотіла завагітніти та не знати від кого саме. Дружина Романа взагалі не бажала дітей.

Коли дівчина вийшла на вулицю, то одразу подалася до автівки Дмитра, що стояла біля самого під'їзду. Це розізлило дівчину.

- Ти хочеш, щоб завтра весь Житомир гудів про те, що...

- Ніхто нічого не буде казати, - перебив він дівчину.

- Але...

- Ліліє, краще помовчи.

- А чому це ти мені рота затикаєш? - пирхнула вона.

- Бо маю право, - посміхнувся він та поцілував Лілію в рожеві губи, що пахли ваніллю.

Вона промовчала. Її тіло огорнула тривога. Дмитро щось приховував, і вона не помилилася. Коли хлопець привіз коханку до свого заміського будинку, то він їй одразу показав у підвалі непритомного Олександра.

- Він мертвий?

- Ні.

- Я ж просила убити його! Він дуже багато знає!

- Ага, знаю - відповів хлопець таким тоном, який одразу насторожив дівчину.

- Що ти знаєш? - звузилися очі рудої.

- Достатньо...

- Мені це не подобається...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍