Маріанна Маліна - Via Combusta, або Випалений шлях

— Геніально! — вишкірився я. — А ще?

Майя одразу ж швиденько випалила:

— Аната ва суки да! — й очі в неї задоволено блиснули. Вона вважала за честь остаточно збити мене з ніг своєю ерудицією.

— Чого це ти лаєшся? — засміявся я у відповідь.

— Дурний, — вона легенько вдарила мене кулачком у плече, — «аната ва суки да» з японської — «ти мені подобаєшся»…

— Що, правда? Подобаюся? — я звів брови. Мені приносило неабияке задоволення дражнити її. Вона дуже кумедно надувала губи.

— Ну ти й твердоголовий, — ображено почервоніла Майя. — То вираз такий…

— Ну-ну… — всміхнувся я.

— А ще я вмію складати оріґамі[32] і слухаю японський рок… — продовжувала хвалитися вона.

— А… Японський рок… — закивав я, ховаючи посмішку, — це щось типу естонського репу?

— А що таке естонський реп? — не відчула моєї іронії Майя. І одразу ж забула про своє запитання, бо інформація переповнювала її, й слухати когось, а не говорити самій, їй було не до сили. Вона вела далі, помахуючи ніжкою: — Ми навіть були на концерті самого Ґакта, ну того, який Gackt Camui… Він ще написав пісню до «Фінальної фантазії»… Кажуть, із нього змалювали одного з героїв… До речі, тобі теж сережку в вухо — і будеш вилитий Genesis із «Фінальної фантазії»… Чуприна в тебе на очах годящої довжини…

— Яка ще фантазія? — я прибрав чуб з очей.

— Село ти не асфальтіроване, — скривилася мала, — це така гра комп’ютерна, японська.

— Ну, звичайно ж, японська, — я значуще клацнув язиком і провадив: — А… Genesis[33] — то що, ім’я?

— Ага, — не кліпнула оком Майя.

— Ну, Японія рулить…

Японія рулила не тільки в цьому. Про це я довідався буквально наступного дня.

Майя, хоч і приїхала тільки тиждень тому, та вже встигла облазити горище свого будинку і виявити в квартирі поряд несподіваних сусідів. З горища можна було за ними підглядати. Звісно, у віконечко вентиляційної шахти…

Тому по обіді ми сиділи і підглядали. Мала обожнювала таємничі пригоди.

— Ци-и, — притулила вона палець до вуст, — тут збирається один таємний орден…

— Щось цих таємних орденів розвелося… — посміхнувся я, — та й який же він таємний, якщо ти про нього знаєш?

— Тихіше… — очі в неї заблищали. — Я думаю, що це масони…

— Чому? — озирнувся я на неї.

— Дивися… самі чоловіки, — зашепотіла, вказуючи на тих, хто внизу. І таємниче округливши очі, додала: — Масони на свої зібрання жінок не пускають…

Справді, у велику, занадто простору для приватного помешкання залу сусідської квартири заходили самі чоловіки.

— А чого жінок не пускають? — поцікавився я.

— Бо масон — це теж саме, що і бабай, — прошепотіла мені на вухо Майя.

— Чого це? — витріщився я на неї після цього одкровення.

— Ну ти й тупий… — скривилася Майя.

— Чого це я тупий? — я штовхнув її в бік.

— Заладив «чого це, чого це…» Ма-сон, Ба-бай — і те, і те натякає, що мати спить… Тому і без жінок… А зараз замовкни й дивися… — вона на секунду затримала подих, та не в змозі мовчати, знову гучно зашепотіла: — Певно, одягнуть фартушки й ходитимуть по колу… Як діти, коли матері поряд немає…

Звідкіля в неї взялися такі глибокі знання щодо ритуалів масонів, я не встиг запитати. Бо до кімнати, де вже зібралося й розсілося за круглим столом приблизно п'ятнадцять чоловіків, зайшла жінка. Струнка жінка з пишним рудим волоссям та не менш пишними грудьми. По мармуровій плитці весело зацокотіли її високі підбори. Я не втримався від їдкого коментарію:

— А ти казала, що вони жінок не пускають…

Майя знизала плечима і розчаровано скривила ротик:

— Ну, тоді це, мабуть, не масони…

Тим часом зібрання почалося. Майже одразу з доповіді Пишногрудої. В неї був професійно поставлений низький голос у поєднанні з неприємною манерою розтягувати слова.

— Якщо дехто думає, що за індустріальною епохою почалася інформаційна, — почала вона, — то він дуже помиляєтеся. Навіть біотехнології — це вже не актуально. Наразі перед нами — епоха психотехнологій. Для вирішення майже всіх нагальних питань використовується психонетика[34], видатна роль у розвитку якої належить японським ученим.

— Щось мені вже нудно, — позіхнула Майя. — Сьогодні, либонь, не буде нічого цікавого…

— Цить! Потерпи трохи… — попросив я, бо мене доповідь зацікавила.

Тим часом Пишногруда вела далі:

— До слова, наша країна посідає друге місце у світі з теоретичних розробок у цій галузі! — жінка зробила багатозначну паузу. Присутні задоволено загомоніли. А вона провадила: — Багатоканальне мислення, мнемотехніка[35], пряма передача навиків та формування на базі всіх цих розробок нових індивідів із надможливостями вже реалізується нашою країною. Ми вже здатні керувати еволюцією окремої особистості, тому всі, хто зібрався, чудово розуміють, що на часі управління еволюцією людства…

Пишногруда на мить змовкла — налила собі до склянки води з графина, що стояв поряд.

— Як ви оцінюєте ті еволюційні