Чарлі Джейн Андерс - Усі птахи в небі (ЛП)

кімоно, але він також був мандрівним вбивцею, а в деяких його нецуках були приховані пастки смерті: маленькі голки з отрутою, чи резервуари з токсичним димом. Смертельні нецуки завжди були у вигляді красивої жінки в непристойній позі, і ви могли дати фігурку комусь, знаючи, що він буде носити її і зрештою помре. Але одного дня цей чоловік наплутав і поклав смертельний дротик у фігурку жаби, яку він мав намір подарувати куртизанці. Потім він продав жабу одному з своїх улюблених клієнтів, який, напевно, носив її на собі і не знав нічого про іншу сторону життя чоловіка, який був вбивцею. Чи міг він попередити свого клієнта?

На цьому етапі розповіді про нецуки Доротеї стало так лячно, що Патриція не почула, чим ця історія закінчилася. Теодольф теж не міг, тому що в якийсь момент, якого ніхто не помітив, він змінився з людини на крихітну дерев'яну фігурку у півтори дюйми висотою. Дороті взяла її і показала Патриції: фігурка була стрункою жінкою, яка піднімала спідницю, хіба що обличчя було трохи схоже на жаб'яче.

Дороті вклала фігурку в долоню Патриції, а потім загнула пальці Патриції навколо неї, щоб та її узяла.

— Я не можу повірити, що ми не вбили цього душогуба ще тоді. — Кавашіма розблокував Лексус і всівся на водійське сидіння. — Серйозно, рідкісний негідник.

Дороті кивнула і закрила очі.

Коли вони поверталися до Сан-Франциско, Патриція хотіла попросити Кавасіму розказати про "Розділення" про яке згадував Теодольф, але, звичайно, таке питання було би найгіршим порушенням "Правил поведінки".

Тоді вона задрімала, і у сні намагалася з'ясувати, як закінчилася історія Дороті. Відповідь, яка прийшла, була слідуючою: виробникові нецуків (і вбивці по сумісництву) довелося забирати жабу від свого клієнта силою, і принести в жертву своє життя. Жаба вимагала чиєсь життя, зрештою, якщо не клієнта, то людини, яка її виготовила.

* * *

Патриція відчувала, що не може заспокоїтися, побачивши, як пан Роуз отримав те, що заслужив. Він здавався таким жалюгідним, що їй навіть доводилося боротися з собою, щоб уникнути відчуття провини. І вона не могла відкинути ідею, що містер Роуз міг сказати правду, і що вона приречена на те, щоб стати великим злочинцем. Кавашіма продовжував наполягати на тому, що видіння майбутнього це дурниця, але з наступним подихом Патриція знову отримувала настанову, що її гордість є небезпечною. Це закінчилося внутрішнім монологом, у якому вона була жахливою, руйнівною відьмою, яка повинна стежити за кожним своїм кроком.

Одразу після того, як вони повернулися з Сакраменто, їй довелося поспішити до Тендерлона, щоб перевірити стан Реджинальда, хворого на СНІД, до якого вона була призначена добровольцем у проекті "Шанті". Як завжди, вона прибрала його квартиру, приготувала йому здоровий сніданок, і почала допомагати в студії. У якийсь момент вона зупинилася, спостерігаючи за тим, як він вмощується на своєму інвалідному візку, і подумала: на цей раз я просто зберуся і зроблю це. Я його вилікую. Чому б і ні? Це буде досить просто.

Крім того, вона точно знала, що про це скажуть Кавашима та інші. "Ви не можете просто піти на лікування чиєїсь невиліковної хвороби, особливо, коли всі знають, що ви були там. Це спричинить занадто багато питань, на які не можна буде відповісти". Можливо оздоровлення Реджинальда стане першим кроком на шляху до того монстра, про якого її попереджав Роуз.

— Сподіваюсь, що ви вирішуєте якусь гарну дилему. — Реджинальд намагався розсмішити Патрицію, побачивши, що вона застигла, — незалежно від того, виросли у мене роги чи ні.

Вона пішла і сіла поруч з Реджинальдом, взявши його руку. "Я просто збираюся це зробити". Вона завжди знижувала вірусне навантаження — кожного разу, коли відвідувала його. Вилікувати його повністю потребувало лише трохи більшого втручання. Правильно?

Студія Реджинальда пахла, як каннабіс і Nag Champa. Він мав тонкі вуса, коротке сиве волосся та окуляри Елвіса Костелло, а на його шиї виднілися сухожилля.

— Я просто подумала, — сказала вона. — У світі є так багато божевільних проблем. Недавно я читала, що найближчим часом ми можемо побачити останню бджолу в Північній Америці. І якщо це станеться, продовольчі мережі просто розваляться, а ще більше людей помре з голоду. Але, можливо, у нас є влада змінити це? Можливо ми лише не можемо цього зрозуиіти, тому що кожен раз, коли вирішуємо одну проблему, виникає слідуюча. І, можливо, всі ці страждання та засухи є природним способом досягти балансу? Ми, люди, не маємо тепер природних хижаків, тому природа шукає інших способів впоратися з нами.

Реджинальд мав татуювання по всьому блідому тілу, по одній комасі кожного виду, які він відкрив у Америці. Ці малюнки комах нагадували щось з настанов Вікторіанського натураліста, і тут і там були такі ж бризки кольорів. Коли тіло Реджинальда рухалося, розсипані по його шкірі малюнки виглядали так, ніби саранча та метелики згинали свої крила і тріпотіли головами. Його плечі були вкриті осами, а руки блискучими хітиновими покровами жуків.

— Я, як відомо, любитель природи, — сказав Реджинальд. — І все ж природа не "знаходить шляхи" від нічого робити. Природа не має думки, не має порядку. Природа забезпечує ігрове поле, не дуже рівне, на якому ми конкуруємо з усіма чудовими і не дуже створіннями. Більше того, ігрове поле природи сповнене пасток.

Врешті-решт вона просто не призупинила лікування Реджинальда, як завжди робила це раніше.

* * *

Патриції снилося, що вона загубилася в лісі, як