Богдан Мостіпан - Молот Чудовиськ: Кіготь Темряви, Богдан Мостіпан

-"Зробіть усе можливе, що у ваших силах, доктори, - засмучено сказав Бетфорд, - але тільки врятуйте хлопця.

-Не переживайте, пане мисливець, ми потурбуємося про вашого колегу по цеху, - сказав Римус, - однак, я б наполегливо попросив усіх присутніх вийти звідси і не заважати подальшій операції, адже пану Ільміріо знадобиться максимальна зосередженість на ділі, і не у ваших інтересах буде, якщо у нього раптом у відповідальну мить смикне рука.

-Я зрозумів, підемо хлопці - сказав Бетфорд - нехай справою займуться професіонали.

-Можна я залишуся, панове лікарі? - запитав Джилліан, він був дуже занепокоєний станом Реніфата, і не знаходив собі місця, - я буду поводитися гранично тихо, я обіцяю...

-"Дозвольте хлопцеві залишитися, - сказав Бетфорд, - він звинувачує в усьому, що сталося, себе.

-Що-ж, гаразд, - сказав Римус, - нехай залишається, проте поводиться гранично тихо, і не заважає операції.

-Хорошо - відповів Джилліан.

-Решта можуть іти - продовжив Римус.

-Підемо, - сказав Кліффорд, - потім усі мисливці вийшли з лазарету, у коридор, спустилися сходами до гостьового залу, і решту операції стали чекати там, сидячи на лавках.

Минуло кілька годин з моменту початку операції, стан Реніфата був важким, проте більш стабільним, ніж раніше. Джилліан мовчки сидів на стільці, і спостерігав за тим, як лікарі борються за життя Реніфата. У цю мить він відчував багато емоцій, смуток, злість і провину за те, що сталося. Він розумів, що Реніфат може не вижити, адже поранення було дуже серйозним. Втішало тільки одне, що справою займалися професіонали, і були шанси на порятунок мисливця. Лікарі вдало витягли всі чужорідні предмети з рани Реніфата, нанесли лікувальні мазі, і змінили пов'язку, щоб запобігти зараженню. Пульс Реніфата поступово частішав, проте він все ще висів на волосині.

У цей самий час, у гостьовому залі, як і раніше, сиділи мисливці. До них підійшов Белліан.

-Ну що, як він там? - запитав Белліан, підійшовши до мисливців, які сиділи на лавках.

-Не знаємо, - відповів Бетфорд, - лікарі веліли нам вийти кілька годин тому... І відтоді про перебіг операції нічого не чути.

-Паршиво, - відповів Белліан, - у сенсі... Що взагалі так вийшло... Але зізнаюся, я не за цим до вас прийшов.

-Ну ще б пак, - відповів Бетфорд, - що ти хочеш, Белліан?

-Розумієш... - сказав Белліан - скоро в місті буде оголошено надзвичайний стан. Будуть скликані всі види військ, стражники, паладини, мисливці... Перед нами стоятиме завдання захистити місто за будь-яку ціну. Джилліан доповів верховному мисливцеві, що темний орден планує насамперед напасти на бастіон... Я б сказав, що це самогубство, якби це була навіть проста армія воїнів... Але нам протистоїть не проста... Якщо те, що сказав Джилліан, правда, їх буде дуже багато, і зараз вони сильні, як ніколи раніше. Їхні лави складаються з вурдулаків, упирів, ратників, темних лицарів, і некромантів. Ще як він сказав, вони будуть використовувати таран щоб пробити головні ворота.

-Мати твою... - сказав Фоллар - та ця армія знесе що завгодно! Як ми збираємося їй протистояти?

-Хвалю за винахідливість - саркастично відповів Белліан - так, буде тяжко. Але бастіон і не таке витримував. Знаєте, за його історію його намагалися взяти принаймні разів десять, щоб пробити оборону, і потім вийти в місто, щоб його спалити і розграбувати. Але нікому, досі, цього не вдавалося.

-"Темний орден відомий тим, що він робить неможливе", - сказав Кліффорд, - "щоб відбити такий натиск, на стіни бастіону потрібно заслати всіх найкращих вояків Грейсбурга, і того, можливо, замало.

-Ми впораємося! - вигукнув Белліан - інакше й бути не може... Від нас, нашої доблесті, залежать долі тисячі людей, і не в нашому праві вагатися, або сумніватися! Якщо прийшла потреба, значить настав час оголити клинки.

-Чорт... - відповів Бетфорд - а відомо, коли темний орден нападе на мисливський бастіон?

-Цього не знає ніхто, - відповів Белліан, - і потім, якщо темний орден знає, що за ним стежили, і про його подальші плани нам уже відомо, значить, є два варіанти розвитку подій. Або вони нападуть якнайшвидше... Або вичекають слушну мить. І коли саме настане цей момент, не знає ніхто.

У цю мить до головної зали увійшов Голлард і покликав Белліана.

-Капітан! - вигукнув Голлард.

-Так, пане, - моментально відгукнувся Белліан, а потім пішов назустріч Голларду.

-Скликай сюди всіх найкращих мисливців, я маю виголосити промову.

-Так точно! - відповів Белліан.

-Схоже, щось наближається! - сказав Фоллар.

-Так... - відповів Бетфорд.

Приблизно за тридцять хвилин, у залі вже перебувало близько кількох десятків мисливців. Вони розсілися по столах, лавках, ті ж, кому забракло місця, - стояли і слухали слова Голларда.

-Побратими! - урочисто заявив Голлард - як і двадцять років тому, на порозі нашої Країни стоїть ворог! Темний орден повернувся!

Від цієї новини всі мисливці сторопіли, і почали перешіптуватися один з одним, перебуваючи в подиві.

-Тихіше! - вигукнув Голлард, - вгамуйте балаган!

Мисливці замовкли.

-Так, хлопці, новина явно не з добрих! - продовжив Голлард - але реальність така, що темний орден повернувся, і незабаром нападе на Грейсбург! Але спочатку на бастіон! Якщо йому вдасться пробити стіни нашої непорушної фортеці, він потрапить у місто! І тоді, місто буде в справжній небезпеці! Якщо ми їх не зупинимо, загинуть тисячі невинних людей! Жінки, діти, люди похилого віку! Всі вони будуть мертві, місто захлинеться кров'ю! Ми не можемо цього допустити! Ми будемо битися, до останнього клинка, хоч всю ніч, хоч день-два! Не важливо! Ми не здамо позиції ворогові! Ви чуєте мене?!

-Да!!! - крикнули мисливці.

-Будемо битися! - вигукнув один із мисливців, що стояв у натовпі.

-Виріжемо орден до останнього виродка! - крикнув другий.