Ведана - Димок і "Биті Горобці", Ведана

Розділ тридцять сьомий, посвята.

Я підтягнувся, щоб сісти і припав до вікна. Там вже зібрались міські роззяви та глава тутешнього філіалу з гільдії, також тут були два підноси, в них і лежали кристали магії. Глашатай почав занудну промову, ну давайте, швидше!

У кімнату забігла невисока струнка дівчина приблизно мого віку, ніжні риси обличчя викликали асоціації з королівським походженням, мигдалеподібні зелено сріблясті очі, довгі каштанові кучері, які я вже десь точно бачив. Дівчина мало не посковзнулась на підлозі і вилізла на підвіконня.

— Встигла — полегшено зітхнула дівчина.

Я вдивлявся в неї, намагаючись не зосереджуватись на обличчі. Знайома, але не можу згадати де.

— А ти тут з якого дуба впав?! — раптом вигукнула вона.

Я не відповів, просто не знав, що це таке, дуб.

— Ага, тобто ти не пам'ятаєш? Я Майто, сестра Фелікса, ти ще тоді в лісі відключився, і я тебе знайшла.

— Стоп... Що?. Там же була.. вона.. ти..

— А, ой. Я сказала тобі, що моє ім'я Дафні, про всяк випадок, для перестороги, щоб ти не втік, але тепер вже сенсу немає, ти моє обличчя побачив. А насправді Дафні це та дівчина, що прийшла перед Феліксом. О, почалося.

У двір вийшли дві постаті, наскільки я зміг побачити, лицем Майто дуже схожа на брата. Сьогодні виходить подвійна посвята, Рено і Фелікс стають винищувачами, а потім ще ритуал кари зміїного язика, бо Рено порушила кодекс, подавши неправдиву інформацію. Два мечники пройшли до голови філіалу і припали на коліно. Сивий чоловік вийняв два кристали, один яскраво палахкотів нерівними полисками, які нагадували світло від полум'я, а другий був тмяно сірим і мірно світився. Перша магія вогню, а друге я навіть не знаю. Глава гільдії сам обирає, яку силу надати винищувачу. Чоловік приклав кристали до лобів мечникам, два спалахи, обоє в різній мірі здригнулись, вживлення магії, неприємний процес. Майто дивилась на брата з захватом, а потім раптом зіщулилась. Я запитально на неї поглянув, але дівчина лише відмахнулась.

Новоспечені винищувачі підвелись і прийняли хаорі з відображеними на них діями отриманої магії. Ще одна довга надихаюча промова, в якій глава тутешнього філіалу наставляв юних мисливців з надможливостями на праведний шлях і узагалі підбадьорював їхній дух, також згадав щось про з'єднане енергетичне поле Фелікса і його сестри, таке ж здається лише у двійнят буває.

Потім почався традиційний беззбройний турнір між присутніми, а два новоспечених винищувачі пішли назад до гільдії.

— Шкода, що далі ми не навчатимемо — зітхнула дівчина але потім знову усміхнулась — Але ми тепер ми будемо творцями артефактів, глава гільдії вже ухвалив нашу заяву.

— Я повторюсь, не варто розповідати все що знаєш першому зустрічному.

—  А що я такого тобі сказала? Ну і що з того, що ми поїхали в селище творців артефактів? Що це дає проти нас?

— І все одно.

— Майто, ми вже йдемо. Караван от от виїде до Семи Міст, а нам ще треба дістатись до місця відправки.

Дівчина кинула на мене погляд махнула рукою і вибігла з кімнати.

А потім було довге гнітюче чекання. На що я саме чекав? На появу Рено, я розумів, що після кари вона навряд чи захоче з'являтись на людях поки не зможе знову нормально говорити, але я все одно чекав. Якщо чесно, я очікував, що посвята буде довшою, але маємо що маємо.

Але, вона на жаль так і не з'явилась, вже звечоріло, я згорнувся клубком і невдовзі заснув.

Якщо вірити сусідам по кімнаті, то я стогну по ночах, але у мене є причина, рани від кігтів боліли дуже сильно. Проте русявий жалівся, що я його по десять раз на ніч буджу своїми криками. Типу я щось з цим зробити можу. Знову я бачив у всі сні свій бій з драксом, але цього разу він був більший і миттю розірвав мене, і хоч це був сон, тіло відізвалося болем. Я сів на ліжку, видавши пронизливий скрик, і швидко затулив рот рукою, але здається ніхто не встав. Гімалаєць завжди спав як убитий, а русявий сьогодні мене пощадив.

Я ліг на бік і потупився у зірки. Небо сьогодні виглядало неймовірно. Я підібгав ноги, останнім часом я міг вільно ними рухати, але стати ще не вдавалося. Але я щиро сподівався, що колись вдасться. Цікаво, на яке це завдання Томоту відправили? Кажуть він начебто не постраждав, хоча я чув, що ті два психи хотіли з ним зробити, але обійшлося.

 

 

 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍