Вільям Шекспір - Збірка творів

Як випаде хвилина слушна, Нікчем,

А взяв її за руку й вивів з гурту.

Інакші вказівки дала їй мати:

Щоб доктор упізнав її під дубом,

Де всі перебрані і в масках будуть,

Нен має одягтися у зелене

І голову оздобити стрічками.

Каюс її по цих прикметах знайде

Й щипне за руку, щоб ішла за ним.

І батько, й мати мають згоду Анни.

ГОСПОДАР

То хто із двох зав’язує їй світ?

Кого з них Анна хоче обдурити?

ФЕНТОН

Обох, мій друже, і втекти зі мною.

Ти нам повинен пастора знайти,

Щоб після півночі у церкві ждав нас

І, як ми й прагнемо, законним шлюбом

З ’єднав і руки наші, і серця.

ГОСПОДАР

Що ж, мудрий задум. Я про все подбаю,

Аби лиш дівчина, а пастор буде.

ФЕНТОН

Навіки станеш ти мені як брат.

А збитки я верну тобі стократ.

Дія п’ята

Сцена 1

Кімната в заїзді «Підв’язка». Входять Фальстаф і Спритлі.

ФАЛЬСТАФ

Ну все, годі базікати. Іди вже. Я слова дотримаю. Зроблю ще одну, третю, спробу. Може, непарне число виявиться щасливим. Довго ти ще стовбичитимеш тут? Кажуть, що непарні числа завжди приносять щастя — і коли людина народжується, і коли шукає своєї долі, і навіть коли помирає. Ну, гайда!

СПРИТЛІ

Ланцюг я вам принесу і зроблю все, що тільки зможу, аби роздобути для вас роги.

ФАЛЬСТАФ

Іди, кажу, не гай часу. Голову вгору і шмаляй.

Спритлі виходить.

Входить Форд.

О, пан Хорт! Добрий день. Слухайте, цього разу я можу сказати вам напевне: сьогодні або ніколи. Приходьте опівночі в ліс до Тернового дуба й побачите там дива.

ФОРД

А хіба вчора ви не ходили до неї? Ви ж самі казали мені, що вона призначила вам побачення.

ФАЛЬСТАФ

Ходив, пане Хорте. Тільки пішов до неї підстаркуватим чоловіком, таким, як ви мене оце бачите, а повернувся старою бабою. Того паскуду Форда точать пекельні ревнощі, і він буває часом як божевільний. Скажу вам щиро, пане Хорте: він мене збив на капусту, бо я був у подобі жінки. Адже в подобі чоловіка я б не злякався й Голіафа з навоєм від ткацького верстата в руках, бо знаю, що життя — як човник у тому ж таки ткацькому верстаті: ковзне туди, ковзне сюди. Але я поспішаю, пане Хорте, ходіть зі мною, і я дорогою все розповім. Від самого малку, як я вискубував пір’я в гусей, тікав з уроків і збивав дубцем квітки на грядці, і до вчора я не знав, що таке бути битому. Ходімо, я розкажу вам про того розбійника Форда таке, що ви за голову вхопитесь. Але сю ніч я помщуся йому за все й передам його дружину вам у руки. Ходімо. Нас чекають дива, пане Хорте! Ходімо.

Сцена 2

Віндзорський ліс.

Входять Пейдж, М’ ялоу і Нікчем.

ПЕЙДЖ

Сюди, сюди! Сховаймось у замковий рів і почекаймо там, поки побачимо свічки наших фей. Не проґав, сину, моєї дочки!

НІКЧЕМ

Отакої! Я балакав з нею, і ми домовились, як упізнати одне одного. Я підійду до феї в білому і скажу: «Цить!», а вона відповість: «Тс-с!» Отак ми й дізнаємось, що це ми.

М’ЯЛОУ

Це добре, але навіщо ті «цить» і «тс-с»? Досить і білої сукні, щоб її впізнати. Чуєте, годинник уже б’є десяту.

ПЕЙДЖ

Яка темна ніч випала! До такої ночі якраз пасують і свічки, і лісові духи. Дай Боже, щоб наша витівка вдалася. Ніхто з нас не хоче ніякого зла, крім чорта, а його ми впізнаємо по рогах. Ходімо, щоб ми були готові.

Виходять.

Сцена 3

Те саме місце.

Входять пані Пейдж, пані Форді, доктор Каюс.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Пане Каюсе, моя дочка буде в зеленій сукні. Коли ви побачите, що настав час, беріть її за руку, ведіть до церкви і швиденько вінчайтесь. Тепер рушайте до лісу поперед нас. Ми з пані Форд повинні йти самі.

КАЮС

Я знаю, що треба робив. Адью.

ПАНІ ПЕЙДЖ

До побачення, голубе.

Каюс виходить.

Мій чоловік не так зрадіє, що Фальстаф дістане по заслузі, як розсердиться, коли почує, що з нашою дочкою одружився доктор. Та нічого, краще ненадовго посваритися з чоловіком, ніж навіки розбити серце дочці.

ПАНІ ФОРД

Де ж Нен зі своїми феями і той бісів валлієць Г’ю?

ПАНІ ПЕЙДЖ

Вони поховалися в канаві біля Тернового дуба і прикрили свої свічки. Та тільки-но ми зустрінемось із Фальстафом, вони вибіжать із темряви.

ПАНІ ФОРД

Ото ми його налякаємо!

ПАНІ ПЕЙДЖ

Якщо й не налякаємо, то принаймні висмієм, а як ще й налякаємо, то буде вдвічі смішніше.

ПАНІ ФОРД

Добре ми його пошиємо в дурні.

ПАНІ ПЕЙДЖ

Розпусників таких за вчинки їх

Пошити в дурні аж ніяк не гріх.

ПАНІ ФОРД

Уже скоро північ. Швиденько ходімо до дуба!

Виходять.

Сцена 4

Те саме місце. Входять Еванс, перебраний на сатира, Анна Пейдж та інші, перебрані на фей.

ЕВАНС

Швидше, феї, підбігом! Нежабудьте швоїх ролей. І, не дай Боже, не рожгубітьшя. Шпушкайтешя жа мною в канаву, а коли я дам умовний жнак, робіть так, як я ваш навчив. Ну, швидше, підбігом!

Виходять.

Сцена 5

Інше місце в лісі. Входить Фальстаф у подобі Горна, з оленячими рогами на голові.

ФАЛЬСТАФ

Віндзорські дзиґарі вибили дванадцяту. Наближається вирішальна мить. Хай мені поможуть ті боги, що в їхніх жилах тече гаряча кров! Згадай, Юпітере, задля Європи ти став биком, кохання оздобило тебе рогами. О всемогутнє кохання, інколи ти обертаєш звірів на людей, а інколи людей на звірів! Ти, Юпітере, з кохання до Леди ставав і лебедем. О всевладне кохання, ти довело до того, що бог став мало не гусаком! Перший гріх зробив із тебе бидло — о Юпітере, який тваринний, брудний гріх! — а другий зрівняв тебе з гусьми й курми — ти тільки подумай, Юпітере, який це дурний гріх! Коли вже кохання спонукає богів на такі витівки, то що казати про нас, бідолашних людей? Ось і я став віндзорським оленем, мабуть, найгладшим у цьому лісі. О Юпітере, остуди мою пристрасть, а то я не винен буду, коли з мене витопиться все моє сало. Хтось сюди йде. Може, моя олениця?

Входять пані Пейдж і пані Форд.

ПАНІ ФОРД

Сер Джоне? Ти тут, мій оленю, мій лісовий красеню?

ФАЛЬСТАФ

О моя чорнохвоста