Жозе Сарамаго - Прозріння

до одного словами крихітне зерно, яке треба добре полити, аби зрозуміти, що саме в ньому вся суть. Ось що говорилося в листі, Шановний президенте республіки. Я прочитав із належною й заслуженою увагою маніфест, яким ваша ексцеленція звернулася до народу й, зокрема, до мешканців столиці, з повним усвідомленням свого обов’язку як громадянина цієї країни, й переконаний, що криза, в яку провалилася наша батьківщина, вимагає від усіх нас безперервно й пильно стежити за всіма дивовижами, що відбуваються або відбувалися в нашому житті, тому я прошу дозволу розповісти вашій ексцеленції про кілька невідомих фактів, які, можливо, допоможуть краще зрозуміти природу лиха, яке нас щойно спіткало. Я кажу це тому, що хоч я й звичайний чоловік, проте, як і ваша ексцеленція, вірю, що має існувати якийсь зв’язок між нашою недавньою сліпотою в голосуванні чистими білими бюлетенями та іншою білою сліпотою, яку годі забути і яка на кілька тижнів відокремила нас від усього світу. Я хочу сказати, пане президенте республіки, що, можливо, ця нинішня сліпота може бути пояснена першою сліпотою, а вони обидві пояснюються існуванням, не знаю, чи також і діяльністю, однієї й тієї самої особи. Проте перш ніж продовжити, йдучи за громадянським духом, у якому я нікому не дозволю засумніватися, я хочу ясно заявити, що я не донощик, не шпиг, а лише служу своїй батьківщині в тяжкій ситуації, в якій вона опинилася, не маючи ліхтаря, який освітив би їй шлях до порятунку. Не знаю, і як би я міг знати, чи лист, який я нині пишу, буде достатнім, щоб запалити це світло, але повторюю, обов’язок є обов’язок, і в цю мить я дивлюся на себе як на солдата, який ступає крок уперед й оголошує себе добровольцем для виконання місії, а ця місія, пане президенте республіки, полягає в тому, щоб відкрити, я застосував це слово, бо я вперше повідомляю комусь про цю справу, якій уже чотири роки, я маю на увазі свою дружину, що випадково потрапила до групи сімох осіб і разом з іншими розпачливо боролася за своє виживання.

Вашій ексцеленції видасться, що я не розповідаю нічого такого, чого б ви не пережили на власному досвіді, але ніхто не знає, що одна з осіб, які належали до тієї групи, ніколи не осліпла, то була жінка, одружена з лікарем-офтальмологом, її чоловік осліп, як і всі ми, але вона зберегла зір. Тоді ми врочисто пообіцяли, що нікому не розповімо про ту подію, вона сказала, що не хоче, аби на неї потім дивилися як на рідкісний феномен, обсипали її запитаннями й досліджували її організм, мовляв, тепер, коли до всіх нас повернувся зір, ліпше буде про все забути, прикинутися, ніби нічого не було. Я шанував ту присягу до сьогодні, але далі я не можу мовчати. Пане президенте республіки, я вам повторюю, що почуватимуся ображеним, якщо на цей мій лист подивляться як на донос, хоч, можливо, в цьому щось є, оскільки, й цього ваша екселенція теж не знає, позаяк у ті дні саме та особа, про яку я розповідаю, вчинила злочин убивства, але питання стосується системи правосуддя, я задовольнюся тим, що виконаю свій обов’язок патріота, попросивши вашу ексцеленцію звернути пильну увагу на факт, який досі тримали в таємниці й вивчення якого, можливо, пояснить безжальну атаку, метою якої стала нинішня політична система, цю нову білу сліпоту, яка, дозволю тут смиренно повторити власні слова вашої ексцеленції, яка вразила в саме серце основи демократії, як досі не вдавалося жодній тоталітарній системі. Зайвим було б стверджувати, пане президенте республіки, що я перебуваю в цілковитому розпорядженні вашої ексцеленції або комісії, якій буде доручено здійснити розслідування, поза всяким сумнівом, необхідне, щоб розширити, розвинути й завершити інформацію, яку я повідомляю у своєму листі. Присягаюся, що мною не керує якась ворожість проти згадуваної особи, бо батьківщина, яка в особі вашої ексцеленції має найбільш гідного представника, для мене понад усе, вона для мене закон, вона єдина, на яку я дивлюся з радістю людини, що виконала свій обов’язок. З глибокою пошаною. Лист завершувався підписом, а внизу ліворуч були написані ім’я та прізвище автора, його адреса, телефон, а також номер посвідчення особи й адреса електронної пошти.

Президент республіки повільно поклав прочитаного листа на свій робочий стіл і після короткої мовчанки покликав до себе начальника своєї канцелярії, Скільки людей ознайомлені зі змістом цього листа, Ніхто, крім секретаря, який його відкрив і зареєстрував, Цьому чоловікові довіряти можна, Гадаю, що можна, пане президенте, він належить до нашої партії, але в усякому випадку буде добре, якби хтось його застеріг, що найменша нестриманість з його боку може обійтися йому дуже дорого, якщо ви, пане президенте, дозволите мені сказати те, що я думаю, то це застереження треба зробити негайно, Кому зробити, мені, Ні, пане президенте, через поліцію, тут ідеться про ефективність, нехай цього чоловіка викличуть до центрального управління, і найбрутальніший агент заведе його до кабінету допитів і нажене на нього страху, Я не сумніваюся в ефективності результатів, але бачу в цьому велику трудність, Яку, пане президент, Перш ніж ця справа дійде до поліції, мине кілька днів, а тим часом наш суб’єкт може розпустити язик, розповість те, що він знає, дружині, друзям, а може навіть дати інтерв’ю журналісту, одне слово, наварить нам каші, Ви маєте слушність, пане президент, вихід я бачу в тому, щоб прошепотіти слівце начальникові поліції, я займуся цим, якщо ви мені доручите, Ви хочете обминути ієрархічний ланцюг уряду, перестрибнути через прем’єр-міністра, ваша ідея в цьому, Я не дозволив би собі перестрибувати через нього, якби справа не була такою серйозною, пане президент, Мій любий, у цьому світі, а іншого, схоже, і немає, усе рано чи пізно стає відомим, і я вірю вам, коли ви кажете мені, що секретар уселяє вам довіру, але навряд чи ви сказали б те саме про начальника поліції, і ви тільки уявіть собі, що він сконтактується з міністром внутрішніх справ, гіпотеза, до речі, більш ніж імовірна, уявіть собі, який шум тоді може виникнути, міністр внутрішніх справ вимагатиме пояснень від прем’єр-міністра, позаяк не зможе вимагати їх від мене, прем’єр-міністр захоче довести мені свій авторитет, і через кілька годин стане широко відомим те, що ми хочемо зберегти у таємниці, Ви знову маєте слушність, пане президент, Я не стану стверджувати, що ніколи не помиляюся й рідко сумніваюся, але таке твердження було б близьким