Айзек Азімов - Фундація

class="p1">— Думаю, це Джоран Сатт власною персоною. Він рано прийшов, і я можу це зрозуміти. Я вже місяць його уникаю. Слухай, Джаеле, зайди-но до сусідньої кімнати й тихо увімкни мікрофон. Я хочу, щоб ти це послухав.

Він допоміг члену ради потрапити до кімнати, підштовхнувши його голою ногою, а потім швидко підвівся й одягнув шовковий халат. Синтетичне сонячне світло змінилося нормальним.

Секретар мера манірно увійшов усередину, тоді як серйозний мажордом навшпиньках зачинив за ним двері.

Меллоу затягнув пояс і запропонував:

— Сідайте, Сатте, на будь-який стілець.

Сатт вичавив із себе ледь помітну усмішку. Він вибрав зручний стілець, але не став менш суворим. Сидячи на краєчку, він сказав:

— Якщо ви для початку назвете свої умови, ми перейдемо до справи.

— Які умови?

— Мені вас умовляти треба? Ну от, наприклад, що ви робили на Кореллі? Ваш звіт неповний.

— Я надав вам його кілька місяців тому. І тоді ви були задоволені.

— Так, — Сатт потер лоба пальцем, — але з тих пір ваша діяльність набула значного розмаху. Меллоу, ми багато знаємо про ваші справи. Ми знаємо, наприклад, скільки фабрик ви запустили; у якому поспіху ви це робите; і скільки вам це коштує. І оцей ваш палац, — він кинув холодний, презирливий погляд, — який обходиться вам у суму, більшу ніж моя річна зарплата, і оце ваше вимахування — дуже дороге й значне — перед вищими прошарками суспільства Фундації.

— І що? Про що це свідчить, окрім того, що ви маєте чудових шпигунів?

— Це свідчить, що у вас є гроші, яких ви не мали рік тому. І це може свідчити про що завгодно — наприклад, про те, що ви уклали на Кореллі вдалу угоду, про яку ми нічого не знаємо. Звідки ви берете свої гроші?

— Мій любий Сатте, ви ж не думаєте, що я вам про це розповім?

— Ні.

— Я так і думав. Тому я вам скажу. Ці гроші йдуть до мене просто зі скарбниці комдора Корелла.

Сатт закліпав очима.

Меллоу посміхнувся й продовжив.

— На жаль для вас, ці гроші — цілком законні. Я Головний Торгівець, і гроші, які я отримав, — це певна кількість кованого заліза та хромітів в обмін на певну кількість дешевих прикрас, які я міг забезпечити. П’ятдесят відсотків прибутків — мої, за умовами застарілого контракту з Фундацією. Інша половина надійде уряду наприкінці року, коли всі порядні громадяни сплачують податок з прибутку.

— У звіті не було жодної згадки про торговельну угоду.

— Так, а ще там не було жодної згадки про те, що я їв на сніданок або як звали мою тодішню коханку та інших деталей, які не стосуються справи. — Посмішка Меллоу стала глузливою. — Мене відправили — якщо цитувати вас — для того, щоб я постійно тримав очі розплющеними. Вони ніколи й не заплющувалися. Ви хотіли з’ясувати, що сталося із захопленими суднами Фундації. Я їх не бачив і нічого не чув про них. Ви хотіли дізнатися, чи є на Кореллі ядерна енергетика. У моєму звіті йдеться про атомні бластери в охоронців комдора. Ніяких інших ознак я не побачив. А бластери, що їх я справді бачив, — це релікти старої Імперії, які можуть бути непрацюючими експонатами, як би добре я в них не розбирався. На той час я виконував ваші накази, але поза їхніми рамками я був і досі є вільним агентом. За законами Фундації, Головний Торгівець може відкривати які завгодно нові ринки й отримувати від них половину прибутків. У чому ваші заперечення? Я їх не розумію.

Сатт обережно перевів свій погляд на стіну й заговорив, ледь стримуючи гнів:

— За загальним звичаєм, торгівці мають проповідувати релігію під час торгівлі.

— Я дотримуюся закону, а не звичаїв.

— Бувають моменти, коли звичай може бути вищим за закон.

— Тоді звертайтеся до суду.

Сатт підняв свої похмурі очі, що, здавалося, сховалися вглиб очниць.

— Зрештою, ви смирнієць. Схоже, натуралізація й освіта не здатні знищити заразу в крові. І все одно, послухайте і спробуйте зрозуміти.

Це виходить за рамки грошей або ринків. Ми маємо вчення великого Гарі Селдона, яке демонструє, що від нас залежить існування майбутньої Галактичної Імперії, і ми не можемо звернути з курсу, що веде нас до цієї Імперії. Наша релігія є основним інструментом досягнення цієї мети. З її допомогою ми взяли під контроль Чотири королівства, у той самий момент, коли вони ледь не рознесли нас на друзки. Це найпотужніше з відомих знарядь, за допомогою якого ми можемо контролювати людей і світи. Головною причиною розвитку торгівлі та торгівців було прагнення швидше запроваджувати та поширювати цю релігію й гарантувати, що запровадження нових технологій і нової економіки відбуватиметься під нашим ретельним і таємним контролем.

Він зробив паузу, щоб перевести подих, і Меллоу спокійно зауважив:

— Я знаю теорію й повністю її розумію.

— Невже? Це більше, ніж я очікував. Тоді ви, звичайно, розумієте, що ваша спроба торгувати заради самої торгівлі, масове виробництво непотрібних пристроїв, які можуть лише поверхнево вплинути на світову економіку, підрив міжзоряної політики заради бога прибутку, у відриві ядерної енергії від нашої керівної релігії — усе це може завершитися лише поразкою та повною відмовою від політики, що успішно працювала протягом століття.

— І цього часу цілком достатньо, — байдуже сказав Меллоу, — для політики, яка є застарілою, небезпечною і яку неможливо здійснювати. Хоч ваша релігія й добре спрацювала в Чотирьох королівствах, важко знайти інший світ на Периферії, який би її прийняв. Коли ми захопили контроль над Чотирма королівствами, лише Галактиці відомо, скільки вигнанців розлетілося на всі боки з історією про те, як Сальвор Гардін використав духовенство та народні забобони, щоб повалити незалежну владу монархів. А якщо й цього було недостатньо, то випадок з Аскоуном зробив усе досить простим. Тепер будь-який правитель на Периферії краще переріже собі горлянку, ніж дозволить священикам Фундації в’їхати на його територію.

Я не пропоную змушувати Корелл приймати те, чого вони, як я знаю, приймати не хочуть. Ні, Сатте. Якщо ядерна енергетика робить їх небезпечними, щира дружба через торгівлю буде в багато разів краще, ніж ненадійне панування, що ґрунтуватиметься на ненависній зверхності чужої духовної влади, яка, варто їй лише трохи послабшати, повністю впаде й не залишить по собі нічого, крім вічного страху й ненависті.

Сатт цинічно відповів:

— Дуже гарні слова. Отже, якщо повернутися до вихідної точки нашої дискусії, — які ваші умови? Що вам потрібно для того, щоб обміняти свої ідеї на мої?

— Ви вважаєте, що мої переконання продаються?