Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Ти в порядку? - Запитав Михаїл Люцифера.

- Ні. Я вб'ю її! - Люцифер спробував накинутися на Данте.

- Ще встигнеш. Зараз є справи важливіші, – зупинив його Михаїл.

- М-да, яка мила у нас компанія. Що ж, уперед «Загін самогубців». А де Кем? - запитала Данте.

- Пішов у будинок, - відповів Кріс. - Вам не завадило б поговорити.

Данте разом із усіма пройшла до будинку. Дівчина пройшла до однієї з кімнат. Там вона знайшла Камаеля. Він щось шукав у книгах і попивав вино.

- Червоне сухе? – усміхнувшись, спитала Данте.

- Ти не вчасно. Краще йди та рятуй цей світ, – сухо відповів Кем.

- Чую нотки злості у твоєму оксамитовому голосі. Щось сталося? - дівчина підійшла ближче.

- Сталося, - після паузи відповів Кем. – Ти трапилась. Навіщо тобі це все?

 - Ти про що? – Данте незрозуміло дивилася на Камаеля.

- Навіщо ти прийняла Анахіт?

- Ти знаєш навіщо. Щоб урятувати світ.

- Цей світ можуть урятувати і без тебе. Ми мали план. Артур погодився бути сосудом для Анахіт.

- Він би не зміг. Я врятувала його, – відповіла Данте.

- Врятувала? - посміхнувся Кем. - А він просив про це? Ні. Ти знову ухвалила рішення особисто. Адже хтось, крім великої та жахливої ​​Денні, може все вирішити.

- Я ж просила так мене не називати, - Данте почала злитися.

- Я буду називати тебе так, як забажаю, Денні, - Кем зробив акцент на імені дівчини. Данте розлютилася, перетворилася на Анахіт і підірвала пляшку вина, що стояла на столі. Потім знову стала собою. - То як ти всіх врятуєш? Знову жертвуватимеш собою?

- У мене все під контролем.

- Так, я бачу. Скажи це пляшці, яку ти щойно підірвала. Я відповім на запитання, навіщо тобі це все. Адже ти хочеш не світ врятувати, а померти. Адже так?

- Не кажи дурниць, - відмахнулась Данте.

- Так, саме так. Скільки разів я намагався врятувати тебе, скільки разів просив не кидатись без роздумів у бій. Тебе вбивали сотні разів, якщо не тисячі. І з кожним разом ти сподівалася, що помреш назавжди.

- Кем, не…

- Не перебивай, коли я говорю, - злісно сказав Кем. Таким тоном він жодного разу не розмовляв із Данте. Її це трохи налякало, від чого Анахіт знову взяла гору. Побачивши, що мисливиця змінилася, Кем зробив крок назад.

- О, скільки можна розмусолювати тему самопожертви та образ? Камаель, направду, достатньо, - Анахіт сіла в крісло. - Краще пригости мене випивкою, - оксамитовим голосом мовила дівчина.

- Я б із задоволенням, але ти підірвала пляшку чудового вина, - впоравшись зі своїм страхом перед Анахіт, відповів Кем. - Поверни контроль Данте.

- Не хочу. Всі ці ваші словесні розбірки втомили мене, - дівчина крутила у повітрі скло від пляшки. – Ваші ці непотрібні емоції мені дуже заважають. Ти б знав, як Данте зараз переживає, щоб ти її не покинув. Це прямо на рівні зі страхом.

- Це між мною та Данте. Не лізь, куди не просять, - почав злитися Кем.

- Не люблю, коли мені вказують, - скло від пляшки загострилось. Потім Анахіт випустила їх у Кема. Ангел же трансформував їх у пил.

- А я не люблю, коли мене намагаються вбити. Поверни Данте. Зараз же! – наказав Кем.

- Бачу, ти зовсім знахабнів. Мені це подобається. Але все ж таки пам'ятай своє місце, - Анахіт підійшла до Кема. - Ти не всесильний, - дівчина стиснула руку в кулак. Кем упав на підлогу, задихаючись, - на відміну від мене, - дівчина прошепотіла це на вухо хлопцю, і передала контроль Данте.

- Якого біса! - незрозуміло дивилася мисливиця на Кема.

- Ми мило поговорили з Анахіт, - підвівся янгол. - Ну правда, серед твого оточення багато тих, хто готовий прийти тобі на допомогу. Тобі варто лише попросити. Але ж ні. Ти ж у нас все сама можеш, ти сама все вирішуєш, адже ти так сильно прагнеш померти.

- Я краще піду, - Данте попрямувала до виходу.

- А ти запитала, як мені знати те, що ти помреш? На цей раз остаточно.

- Не забувай, що ти намагався мене вбити теж, - дорікнула Кема Данте.

- Ні, я не хотів тебе вбивати. Ти мене змусила. Я хотів тебе зупинити. Я втомився намагатися врятувати тебе, втомився рятувати тебе від самої себе, втомився дивитись, як ти сама себе знищуєш. А тепер ти прийняла найстрашнішу істоту на планеті, - Кем замовк на кілька секунд. – Якщо ми з тобою виживемо у цій сутичці… – чоловік глибоко зітхнув. - Я більше не можу тебе рятувати і не хочу дивитись, як ти знову і знову шукаєш смерті. Я не перестану тебе кохати, ти назавжди у моєму серці, але з мене достатньо. Я ставлю жирну крапку у наших відносинах. Після перемоги над Табрісом я піду і ніколи не повернуся. Ти більше мене не побачиш. Мені шкода, але це кінець, - Кем покинув кімнату. У цей момент Данте розлютилася. Вона злилася на саму себе та ситуацію, яку вона сама і створила. Через цю емоцію дівчина втратила контроль над силами Анахіт, і всі скляні предмети в кімнаті, включно з вікнами, розлетілися на дрізки. Усвідомивши, що сталася, Данте зробила глибокий вдих і вирушила до своїх друзів.

Тим часом у кімнаті для зборів усі дійові особи намагалися вигадати план, як розгромити Табріса.

- Ні, це все не підходить, - заперечив Олсен. - Може, наш великий полководець щось скаже? – хлопець указав на Михаїла.

- У мене є план, - до обговорення приєдналася Анахіт. - Я заходжу на територію Табріса, вбиваю всіх, а потім його. А ви не заважаєте мені з цим.

- Ти сама впораєшся з армією демонів та інших істот? Дуже сумніваюся, – обурився Гавриїл.

- О, ти забуваєш. Адже вона всесильна, - з сарказмом промовив Кем. – Можна не хвилюватись. Підтримую Анахіт. Пропоную нікуди не ходити. Просто почекаємо всі тут, поки вона в тілі Данте всіх прикінчить. Адже у них усе під контролем.

- Хто за такий план, підніміть руку, - мовила Анахіт. Її ніхто не підтримав. - Які ви нудні, - вона знову передала контроль Данте.

- Що за?.. Вона знову була тут? - запитала мисливиця. - Чорт! Набридла ця зміна контролю. Про що ви говорили?